Україна має насичений космічний досвід. Ідеться не лише про новітній період історії нашої країни — в роки Радянського Союзу саме українські вчені, конструктори, космонавти та ракетобудівні підприємства неабияк сприяли успіху всієї ракетно-космічної програми СРСР. Сьогодні багато інформації щодо цих славетних імен, разом зі зразками космічної техніки, яку вони винайшли та опанували, можна знайти в аерокосмічних музеях, розташованих у різних куточках України. Отже, розповідаємо про найвідоміші з них.
Аерокосмічний музей Дніпра
Починаючи з 50-х років минулого сторіччя, українське місто Дніпро стало центром аерокосмічної промисловості України. Саме тут 1951 року відкрився Завод №586 для виготовлення балістичних ракет, який за 15 років форматували в Особливе конструкторське бюро, сьогодні відоме під назвою “Південне”.
Тож не дивно, що саме у Дніпрі з’явився перший у незалежній Україні музей, де на огляд виставлена справжня ракетно-космічна техніка. Відкриття музею відбулося 1996 року. Його заснували на базі Національного центру аерокосмічної освіти молоді у Дніпрі.
Головна експозиція музею розділена на два основні напрямки: персоналії (присвячена видатним ракетобудівникам та конструкторам, серед яких Михайло Янгель і Олександр Макаров) та виставка ракетно-космічної техніки, що розмістилася у внутрішніх залах музею і на його подвір’ї.
У Дніпровському аерокосмічному музеї можна простежити майже увесь шлях розвитку ракетної техніки, починаючи з макета першої балістичної ракети німецького виробництва — Фау-2 (V-2), і закінчуючи більш сучасними аналогами як бойових балістичних ракет (тут можна зустріти страхітливу Р-36 “Сатана” та ЗРК С-200), так і ракет-носіїв космічного призначення. На огляд глядачів виставлені окремі елементи ракетної техніки, реактивні двигуни, частини фюзеляжу, фрагменти ступенів тощо. Загалом музейна експозиція центру налічує понад півтори тисячі експонатів.
Експозиція музею не обмежується лише ракетами, тут також можна побачити низку макетів супутників різного призначення, переважно закріплених під стелею головної зали. Виставковий простір у середньому приймає понад 25 000 глядачів на рік. Крім цього, щороку освітні програми та курси Аерокосмічного центру молоді відвідують близько 850 студентів і школярів.
З року в рік Дніпровський аерокосмічний музей продовжує організовувати цікаві івенти з метою популяризації астрономії. Програма вже затверджених заходів на 2024 рік, зокрема, охоплює проведення четвертої Науково-практичної інтернет-конференції “Космічні горизонти”, конкурсу комп’ютерних технологій “Ми — діти галактики”, тематичні змагання на брейн-ринзі, конкурси живопису та астрономічної фотографії. На базі закладу створено освітні класи, де змалку заохочуються та навчаються майбутні фахівці, які згодом матимуть змогу застосовувати свої навички в аерокосмічній сфері.
Завітати до музею, розташованого на проспекті Науки, 26, можна у будні з 9:00 до 17:30. Передбачені також і вільні для відвідування години — у вівторок і четвер безкоштовно з 14:00 до 16:00.
Полтавський музей авіації і космонавтики
На самому початку нового тисячоліття свій космічний музей отримала Полтава. 2001 року тут відкрився музей авіації і космонавтики, створення якого ініціював видатний ракетний інженер, одесит Валентин Петрович Глушко, ще наприкінці 1980-х років.
Академік не дожив до відкриття полтавського музею, оскільки збір експонатів для його колекції розтягнувся на довгих 14 років. Але воно було того варте — на початку нового тисячоліття з’явився музей, що мав одразу шість виставкових зал та понад 4000 експонатів, кожен з яких розповідає про окремі періоди розвитку вітчизняної космонавтики.
Перша зала охоплює період від перших теоретиків космосу до появи супутників та українських ракет-носіїв. Частину стелі тут прикрашає фрагмент із “Зоряного атласу” польського астронома Яна Гевелія, створеного у 1690 році, на якому можна побачити зодіакальне коло з 12 сузір’їв.
У першій залі, окрім іншого, пропонується осягнути пройдений Україною шлях при будівництві морської платформи для космічних запусків — Sea Launch (“Морський старт”), з якої, починаючи з 1999 року, злітали десятки ракет-носіїв українського виробництва “Зеніт-3SL”. Тут представлено й макет першого штучного супутника Землі, ПС-1, збудованого під керівництвом Сергія Павловича Корольова.
Друга зала музею вшановує постаті українців — піонерів авіації і ракетобудування, які мали полтавське походження. Зокрема, можна познайомитися з постаттю Олександра Засядька, уродженця Полтавщини, який на початку ХХ сторіччя розгорнув дослідження ракетних типів озброєння, в результаті чого на озброєння тоді ще імперського війська встали перші вітчизняні ракети трьох різних калібрів. Серед визначних персон другої зали можна зустріти і Олександра Кованька — ініціатора будівництва перших бойових дирижаблів. На всебічний огляд представлені й напрацювання Гліба Котельникова — винахідника першої конструкції гнучкого ранцевого парашута, який у подальшому врятував не одне авіаторське життя у всьому світі.
Третя музейна зала під назвою “Зоряний шлях до Місяця” присвячена дослідженню єдиного супутника нашої планети. Саме тут можна познайомитися з персоною Олександра Шаргея, який після жовтневої революції був змушений зректися власного імені, щоб не потрапити у більшовицьку опалу. Під новим ім’ям Юрія Кондратюка він у 1929 році публікує свою знамениту теоретичну працю “Завоювання міжпланетних просторів”. Попри те, що до першої посадки людей на поверхню Місяця залишалося ще 40 років, на деякі тези з цієї праці спиралися фахівці NASA при плануванні легендарної подорожі екіпажу Apollo-11.
Четверта зала Полтавського музею авіації і космосу охоплює сторічний період розбудови авіації на Полтавщині. Саме тут у 1910 році було засновано перший клуб авіаторів, який пізніше доповнився і Полтавською школою підготовки льотного складу, що з’явилася у місті наприкінці 1920-х років. Тут можна побачити масштабні моделі літаків, тактичної і стратегічної авіації, а також дізнатися більше про долю людей, які зв’язали із нею своє життя.
П’ята зала зосереджується на мілітаристських ракетах, які стали брати на озброєння СРСР з перших ракетних систем залпового вогню БМ-13 (більш відомих як “Катюша”) на початку 1940-х років. Історія радянських бойових ракет була б неможлива без постаті Володимира Челомея, що змалку жив і навчався у Полтаві. Саме він у подальшому винайшов крилаті ракети, якими озброїли увесь військово-морський флот СРСР. Він також доклав руку до появи ракети-носія “Протон”, міжконтинентальної ракети УР-500 та концепції орбітального комплексу “Алмаз”, пізніше втіленого в життя у серії пілотованих орбітальних станцій “Салют”.
Заключна, шоста зала присвячена звершенням сучасної авіації і космонавтики. Тут висвітлена постать полтавчанина Георгія Берегового, який почав свій шлях космонавта ще у 1960-х роках, та першим здійснив повністю безаварійну подорож на космічному кораблі “Союз-3”. Багато виставлених у цій залі експонатів демонструють екіпірування космонавтів другої половини ХХ сторіччя. Тут можна побачити фрагменти обладнання для роботи у відкритому космосі, частину скафандра для зовнішньої корабельної активності “Орлан”, зразок висотно-рятувального костюма, предмети побуту радянських космонавтів 1970-1980-х років і навіть набір продуктів харчування для мешканців орбітальної станції.
Архів музею містить понад 10 000 матеріалів, які розкривають найдрібніші деталі з життя аерокосмічних інженерів і космонавтів. Саму ж будівлю Полтавського музею авіації і космонавтики, збудовану наприкінці ХІХ століття (у минулому там розміщувалася пожежна частина), додано до Списку пам’яток архітектури національного значення України.
Війна внесла певні корективи у графік роботи музею, проте він продовжує працювати за адресою Першотравневий проспект, 16. Щодо останніх подій і майбутніх заходів докладно можна дізнатися на офіційному сайті. А от для тих, хто з певних причин не може відвідати Полтаву найближчим часом, організовано навіть віртуальний тур, який дозволяє мандрувати музейними залами, не виходячи з дому. Втім, ми все ж таки наполегливо радимо подивитися його колекцію на власні очі.
Національний музей космонавтики ім. С.П. Корольова
Важко переоцінити вклад житомирянина Сергія Павловича Корольова у розвиток світової космонавтики. Задля вшанування пам’яті видатного українського конструктора на його малій батьківщині, у Житомирі, на вулиці Дмитрівська, 2, було засновано Національний музей космонавтики ім. С.П. Корольова.
Музей добре помітний здалеку, адже на його подвір’ї у вертикальному положенні розташувалася радянська балістична ракета середнього радіусу дії — Р-12 (за класифікацією НАТО: SS-4 Sandal), висота якої майже вдвічі перевищує музейну будівлю.
Друга ракета на подвір’ї біля входу в музей Корольова — одноступенева рідинна для геофізичних досліджень Р-5В, яка була переробленою версією радянської балістичної ракети середнього радіусу дії Р-5М.
Житомирський музей розділено на дві основні експозиції. Перша, під назвою “Космос”, створює атмосферу реальної присутності у космічному просторі. Тут можна побачити точну копію космічного корабля “Союз”, повністю ідентичну справжньому навіть за розмірами. Проєктований за прямої участі Корольова, у перший політ радянський “Союз”, на жаль, вирушив уже після смерті конструктора — у 1967 році. Космічні кораблі “Союз” донині продовжують літати в космос — вони доправляють на МКС змінні екіпажі з трьох чоловік, повертаючи на Землю попередню зміну.
До речі, це не єдиний “Союз” у Національному музеї космонавтики. Ба більше, наступний експонат, про який йтиметься далі, навіть встиг побувати у космосі! Спускова модель “Союз-27” розташувалася одразу під макетом космічного корабля. Ця посадкова капсула побувала на орбіті у 1978 році, коли під час місії доставила на орбітальну станцію “Мир” двох космонавтів: Володимира Джанібекова та Олега Макарова.
Тепер ця капсула служить місцем для автографів видатних космонавтів, які відвідують житомирський музей. Наприклад, на тепловому щиті модуля можна побачити підписи Володимира Джанібекова та Георгія Гречка.
Поряд зі справжнім посадковим модулем “Союз-27” розмістили макет посадкової капсули космічного корабля “Восток”, в якому здійснив свою подорож перший космонавт планети — Юрій Гагарін. Тут також є масштабні моделі радянських ракет-носіїв, автоматичної місячної станції “Луна-9” та навіть повнорозмірна технологічна копія радянського місячного ровера “Луноход-2”, який було відправлено на Місяць 1973 року. Цікаво, що до розробки місяцехода доклали руку й українські вчені. Так, у Київському інституті матеріалознавства ім. Францевича був розроблений матеріал на основі скла та металу, завдяки якому забезпечувалося надійне зчеплення коліс ровера з місячним ґрунтом.
Просто навпроти музею космонавтики (на вулиці Дмитрівській, 5) розташувався Дім-музей Корольова, який фактично служить другою експозицією музею космонавтики. Саме у цьому одноповерховому будинку 12 січня 1907 року народився видатний конструктор. Тут ви не побачите зразків космічної техніки та скафандрів, натомість музейна будівля просякла духом тодішньої епохи та зберігає цікавий сімейний фотоархів конструктора, його робочі нотатки і предмети побуту.
У 2020 році Музею космонавтики ім. С.П. Корольова присвоєно статус національного. На сьогодні установа працює з вівторка до неділі з 10:00 до 17:15. Не зволікайте з відвідуванням цієї перлини космічної спадщини України.
Музей мирного космосу в Переяславі
Вагомою частиною Національного історико-етнографічного заповідника “Переяслав” є експозиція Музею світопізнання і мирного освоєння космосу, яка містить артефакти, пов’язані саме з мирною космічною діяльністю. Музей уперше відчинив свої двері для відвідувачів 27 березня 1979 року, розмістившись у пам’ятці національної архітектури — церкві святої Параскеви (1891 року побудови).
Головним ініціатором появи музею став видатний український краєзнавець та історик Михайло Сікорський, а над створенням колекції працювали академік Олександр Ішлінський та доктор технічних наук Сергій Малашенко.
Космічний музей у Переяславі відразу здобув добру репутацію серед багатьох учених і космонавтів, безпосередньо пов’язаних із радянською космічною програмою. Відтак у музеї з’явилися особисті речі та фрагменти екіпіровки українських космонавтів Леоніда Каденюка і Георгія Берегового. Тут же експонується особистий скафандр першого космонавта планети Юрія Гагаріна і його парашут.
Загальна експозиція музею налічує 450 експонатів, розміщених у п’яти музейних залах, що демонструють шлях становлення та розвитку космічної науки. Попри досить невелику (порівняно з іншими космічними музеями України) колекцію космічних артефактів, вона дуже вдало диверсифікована: тут можна побачити як предмети побуту космонавтів, так і обладнання для проведення наукових експериментів, радіообміну та супроводу космічного польоту тощо.
Окремо захоплює колекція скафандрів переяславського музею. Тут зберігається костюм рідинного охолодження, у якому український космонавт Павло Попович здійснив політ на космічному кораблі “Союз-14” 1974 року, скафандр аварійного типу СК-11, в якому космонавт В’ячеслав Зудов перебував під час польоту на борту корабля “Союз-23” 1976 року, а також скафандр для позакорабельної активності в умовах відкритого космосу.
Макетна колекція містить повнорозмірну копію двокамерного рідинного двигуна РД-219, макет спускового модуля “Венера-7”, орбітальну автоматизовану лабораторію “Янтар-1”, макет місячного ровера “Луноход-1” та орбітальний відсік космічного корабля “Союз”, де космонавти могли відпочивати, займатися спортом або ж проводити наукові дослідження.
Центральне місце в музейній експозиції займає маятник Фуко, підвішений під куполом колишньої церкви. До речі, це перший маятник Фуко, який з’явився на території України. Музейну експозицію доповнюють предмети мистецтва космічної тематики, а також велика колекція світлин, присвячених космічній діяльності.
Дивовижне поєднання атмосфери старої церкви з космічними технологіями немов розриває навпіл тканину простору-часу, змушуючи відвідувача по-новому поглянути на космічну історію України.
Слідкуйте за оновленнями цього матеріалу, адже зовсім скоро ми розповімо про інші захопливі аерокосмічні музеї України.
