Хто такий Максим Поляков? Таке питання вперше зацікавило редакцію ЕП у 2017 році.
Тоді ЗМІ повідомили, що українець Максим Поляков придбав американський космічний стартап Firefly Space Systems, щоб будувати легкі ракети і запускати штучні супутники.
У 2018 році інтерес до його персони зріс: космічний стартап отримав від Військово-повітряних сил США космодром SLC-2W у Ванденбергу (Каліфорнія). А в 2019 році стало відомо, що космічний стартап уклав контракт з “Южмашем” на виробництво понад сотні деталей для ракет.
Де взяв капітал нікому не відомий українець на придбання у США компанії з розробки ракет-носіїв? Чому про нього ніхто не чув раніше? Які у нього компетенції у сфері космічних технологій?
Що змусило його інвестувати величезні кошти в настільки конкурентний, капіталомісткий, ризикований і закритий бізнес?
І найголовніше — який шлях привів українця Полякова в компанію сучасних приватних космічних першопрохідців: Ілона Маска, Джеффа Безоса, Ричарда Бренсона і Пола Аллена? Невже в Україні виріс власний Ілон Маск?
Щоб отримати відповіді на ці питання, ЕП домовилася про зустріч з Поляковим. Переважно він живе в Пало-Альто (Каліфорнія) і десь раз на два місяці приїжджає в Україну.
У Києві Поляков орендує семиповерхову офісну будівлю в Десятинному провулку. Прямо перед входом під ногами лежить археологічне вікно: експозиція експонатів стародавнього житла з предметами побуту, зброї і прикрас, накрита міцним склом. Над входом — прапори України і США.
На рецепції гостей зустрічають макети ракет Firefly Alpha і Firefly “Бета”.
Інтер’єр офісного будинку — сучасний, стильний, виконаний з дорогих матеріалів і з увагою до найдрібніших деталей. На кожному поверсі — кілька інсталяцій на космічну тематику або макети космічних апаратів.
З Поляковим ЕП зустрічається на сьомому поверсі в конференц-залі. Першими приходять фахівці із зовнішніх комунікацій і попереджають: будьте готові, що Максим Валерійович — людина доволі ексцентрична.
Через кілька хвилин приходить Поляков. Підприємець з капіталом, ймовірно, кілька сотень мільйонів доларів одягнений в джинси і темну футболку із зображенням ракетоплана Firefly “Гамма” і ракети Firefly “Бета”. Він міцно тисне руку, і розмова починається.
Хотів стати ракетником, але довелося вчитися на гінеколога
42-річний Поляков народився у Запоріжжі в родині інженерів місцевої філії підприємства “Хартрон”. Воно розробляє, випускає та експлуатує автоматичні системи управління ракетно-космічною технікою.
“Мені завжди подобалися фізика і математика, тому коли настав час вибирати спеціальність, я знав, що хочу стати ракетником, як тато. На “Хартроні” батько розробляв систему управління ракетами. Це як Linux або Windows, оболонка для програмування команд”, — говорить Поляков.
Він пішов у фізмат-школу №28 у Запоріжжі, яку вважає однією з найкращих в країні за рівнем викладання фізики та математики. Випускники цієї школи легко вступали в Московський державний технічний університет ім. Баумана, але після випуску Поляков до Москви не поїхав.
У батьків не було грошей на квиток. Був початок 1990-х років, ракетна тематика “закінчилася”, зарплата на “Хартроні” не перевищувала 5 дол в еквіваленті, а виживати треба було двом дітям — йому і сестрі.
“Садили картоплю, їли сало і нарізали капусту, поливаючи її олією. Ніхто в “Баумана” не поїхав. Мама сказала: “На жаль, синку, ракетником ти, напевно, не станеш”, — згадує Поляков.
Оскільки бабуся працювала акушеркою, мама запропонувала піти в медицину. План був простий: якщо ти хороший лікар, то при будь-якій владі, при будь-якій економічній ситуації заробиш на шматок хліба.
Через шість років Поляков закінчив Запорізький державний медичний університет за фахом лікар-гінеколог, але план не спрацював.
“Коли я закінчив медичний університет, зарплата була 40 дол, цього мені було мало, — згадує підприємець. — Там теж є ієрархія, відразу не пробитися. Подивився навколо. Звичайно, про ракети мова тоді не йшла, думалося про те, як в Запоріжжі заробляти гроші”.
10 тис дол на місяць у Запоріжжі і перший мільйон доларів
Поляков бачив для себе два шляхи. Перший — заробляти гроші в Україні, другий — заробляти гроші за кордоном, перебуваючи в Україні.
Єдиний варіант другого шляху — IT-аутсорс. Поляков каже, що заснована ним у 2001 році компанія AlarIT Ukraine стала першою IT-аутсорсинговою компанією в Україні, яка розробляла програмне забезпечення для США, Канади та країн Європи.
Штат AlarIT Ukraine на піку сягав 300 осіб. Зарплата програмістів у 2001 році в компанії становила 200 дол, а їх робочий час продавали за кордон по 8-10 дол за годину. Уже в 2002 році Поляков таким чином заробляв 10 тис дол на місяць. Тоді це були величезні гроші.
“Через два роки мені це набридло, тому що ти розробляєш IT для чужих людей, технології йдуть за кордон, а ти не капіталізуєшся. Вже тоді я почав розуміти, що таке капіталізація”, — говорить Поляков.
Ще на початку 2000-х років він дійшов висновку, що вигідніше створити продукт, яким можна володіти, який можна капіталізувати, з яким можна виходити на біржу. Створити такий продукт він вирішив у партнерстві з одним з великих IT-замовників Біллом Доббі з Единбурга (Великобританія).
Доббі створив у Британії аналог американського сервісу прокату DVD і Blu-ray-дисків поштою і замовив компанії Полякова розробку аналога сучасної ERP-системи (Enterprise Resource Planning, планування ресурсів підприємства). Згодом цю компанію купила “Amazon Європа”.
У 2003 році Поляков із сім’єю переїхав в Единбург і заснував з Доббі фірму HitDynamics. Це була потужна система аналітики інтернет-аудиторії, яка дозволяла купувати кліки з рекламної системи Google. Через кілька місяців американська Hitwise купила HitDynamics за 6 млн дол.
“Через десять місяців після старту бізнесу ми продали його за 6 млн дол, вклавши 50 тис дол. Це був перший мільйон від продажу продукту. Це був 2006 рік”, — розповідає Поляков про те, як став доларовим мільйонером.
IT-бізнес Полякова і “підйом” капіталу
Підприємець говорить швидко, місцями в його промові складно простежити логічну нитку або хронологію. Не до кінця зрозуміло, спричинено це надлишком інформації, якою він хоче поділитися за виділену на спілкування годину часу, чи властивою йому манерою оповіді.
У той же час, Поляков розмовляє енергійно, детально описує особливості аутсорсингового продуктового IT-бізнесу та галузі приватних космічних запусків. У міру спілкування приходить розуміння, що в цих питаннях його експертиза не викликає сумнівів.
Протягом 2003-2015 років бізнесмен створює продуктові IT-компанії, капіталізує їх і продає. У 2005 році Поляков та Доббі створюють компанію IDE Group з головним офісом в Единбурзі.
У бізнес-групу входили дейтингові проєкти EasyDate (у 2010 році перейменований на Cupid plc), Murka, а також платформа для аналізу і тестування сайтів Maxymiser. Maxymiser “підняв” 26 млн дол венчурних інвестицій і в 2015 році був проданий корпорації Oracle.
З 2006 року підприємець розвивав власні українські веб-проекти: price.ua, avtopoisk.ru, trud.com, naydidom.com, sravni.com.
У 2010 році соціальна мережа знайомств Cupid plc вийшла на IPO на Лондонській фондовій біржі. У 2012 році Поляков заснував у Кремнієвій долині інвестиційний фонд Noosphere Ventures.
У 2017 році Поляков через Noosphere Ventures за 75 млн дол купив американський космічний стартап Firefly Space Systems інженера Тома Маркусика, який до цього працював у Virgin Galactic, Blue Origin і SpaceX.
“У мене перед очима була історія Пола Аллена”
Чому успішний IT-підприємець витратив величезні гроші на вхід у ризиковий, конкурентний і капіталомісткий бізнес космічних запусків? Очевидно, його інтерес до ракетно-космічної техніки не згасав з дитинства. Заробивши капітал, він тепер втілює свою мрію в життя.
“У мене перед очима була історія Пола Аллена (підприємець, співзасновник Microsoft і Stratolaunch Systems, розробник систем “повітряного старту” для доставки вантажів у космос. — ЕП). 20 млрд дол (капітал Аллена. — ЕП), Сіетл, і все скінчилося. Помер він (у 2018 році. — ЕП), і все віддали сестрі.
У нього була мрія: Stratolaunch, найбільший літак, на який повинна чіплятися ракета. У його заповіті написано: мільярд доларів на те, щоб цей літак полетів, щоб я цей проєкт-мрію здійснив, навіть якщо помру.
Уже через п’ять днів після його смерті сестра змінила правила сімейного трасту, і компанію викинули на вулицю. Мрія не здійснилася. Я так не хочу. Проект Firefly комерційний, але там є дуже великий ідеологічний компонент”.
Ідеологічний компонент полягає в прагненні Полякова запобігти розвалу дніпровського ракетно-космічного кластеру, основу якого становить “Південмаш”. Раніше там працювали 20 тис осіб, зараз — 12 тис. Ще п’ять років — і “українського” космосу не буде, вважає Поляков.
“За нашої участі скоро в Київському політехнічному інституті та Дніпровському національному університеті відбудеться перший випуск 50 фахівців у сфері ракетних технологій. До цього набір був шість осіб на рік”, — розповідає підприємець.
Важливу роль зіграє укладений восени 2019 року контракт між Firefly Aerospace та “Південмашем” на 15 млн дол на виробництво ста камер згоряння, 500 агрегатів автоматики і 40 турбонасосів.
Також на “Південмаші” Firefly відкрив дизайн-бюро, у якому працюють 160 осіб. Там фахівці випускають частину продукції для майбутніх ракет Firefly з метою відпрацювання технологічного процесу і випробувань.
“Наша мета — завантажити “Південмаш” нашими технічними документами, аби за ними підприємство виробляло для нас двигуни”, — говорить Поляков.
Як і коли Firefly Aerospace почне заробляти гроші
Firefly Aerospace розробляє киснево-гасову ракету Firefly Alpha. Вона призначена для запуску малих супутників і здатна виводити до 1 тонни вантажу на низьку навколоземну орбіту і 500 кг — на високу.
Вартість запуску становитиме близько 15 млн дол. Введення в експлуатацію повинно було відбутися в грудні 2019 року, проте було перенесене на початок 2020 року.
Бізнесмен каже, що Firefly Alpha запропонує найнижчу ціну на світовому ринку з виведення на орбіту одного кілограма вантажу і при цьому буде заробляти 150% маржі. “Ми можемо вбити ринок”, — стверджує Поляков.
За його словами, ця ракета ідеальна для військових програм. “Військові не літають разом з комерційними вантажами, військові літають тільки з території США. Фактично ми забираємо ще й ринок військових замовлень”, — говорить він.
Військові, продовжує підприємець, прагнуть вийти на малі орбіти: замість десяти супутників по 500 млн дол на високих орбітах вони хочуть виводити кілька сотень дешевших супутників на низькі орбіти.
“Стійкість такого угруповання значно вища. Ракета Firefly Alpha ідеальна для реалізації такої концепції”, — упевнений Поляков.
Він оцінює світовий оборот космічних послуг 330 млрд дол, а через п’ять років той сягне 1 трлн дол. Більш того, потреба в запусках значно перевищує можливості.
“Якщо ви зараз хочете “запуститися”, то потрібно оплатити всю вартість запуску і чекати два роки”, — говорить бізнесмен.
Завдяки таким ринковим умовам Firefly Aerospace наразі продає 6 запусків Ізраїлю, продає запуски Франції, Швеції, США.
Стартап закінчує виготовлення трьох ракет. У 2020 році він планує побудувати шість ракет. У перспективі, каже Поляков, завод в Техасі буде збирати вісім ракет на рік. Ще один завод, який компанія будує в Маямі, плюс потужності “Південмашу” дозволять збирати 24 ракети на рік.
Після “обкатки” ракети Firefly Alpha Поляков планує почати розробку більш вантажопідйомної ракети Firefly “Бета” вантажопідйомністю 4 тонни.
Читайте докладніше: Історія Максима Полякова та його космічного стартапу Firefly
