У першій частині цього матеріалу ми розповіли історію появи трьох великих планетаріїв на території України: Дніпровського, Харківського та Київського. Тепер продовжуємо знайомити вас з астрономічними перлинами України.
Активною просвітницькою діяльністю ці планетарії залучили до лав поціновувачів астрономії не одне покоління українців, проте сьогодні через війну деякі з них припинили свою роботу або ж перебувають на окупованих територіях. Утім, вони залишаються астрономічною спадщиною України, нашою спадщиною, очікуючи на мирні часи, коли знову зможуть відкрити свої двері для відвідувачів.
Вінницький планетарій
Іще один з переліку шістки великих планетаріїв України, Вінницький, як проєкт з’явився 1960 року. Тогоріч зрештою й ухвалили та розпочали у місті будівництво, яке тривало п’ять років, тож 1965-го Вінницький планетарій у Центральному міському парку (Хлібна, 1) офіційно розпочав прийом відвідувачів.
Першим сферичним проєктором у Вінницькому планетарії був “Малий Zeiss”, встановлений у 1968 році. Купол планетарію був невеликим: всього 8 м у діаметрі, а зоряна зала могла одночасно прийняти лише 86 глядачів. Та попри свою “камерність”, Вінницький планетарій одразу припав до душі мешканцям міста.
За часів незалежної України справи в установи йшли зі змінним успіхом. У новому тисячолітті через брак коштів частину приміщення планетарію навіть здавали в оренду під склади. Так тривало з 2007 до 2012 року, коли керівництво планетарію нарешті відмовилося продовжувати договір оренди, натомість за отримані впродовж п’яти років кошти зважилося на капітальний ремонт будівлі.
У оновленому вигляді Вінницький планетарій розпочав роботу в листопаді 2014 року. Вінничани скучили за своїм планетарієм, тож потік відвідувачів невпинно зростав, в результаті чого вже через рік у закладі з’явилася нова система повнокупольної (360°) проєкції, здатна виводити на екран проєкцію 5000 зір у високій роздільній здатності. Сьогодні Вінницький планетарій демонструє багато сучасних наукових фільмів, деякі з яких транслюються англійською та польською мовами.
Наразі саме Вінницький є третім великим планетарієм України, який діє попри повномасштабне вторгнення росіян. Спільне лихо згуртувало керівництво Харківського і Вінницького планетаріїв, які у співпраці та за фактом закриття останнього розпочали проводити спільні заходи, не втрачаючи віри у найскорішу перемогу.
Херсонський планетарій: визволений з-під окупації
Херсонський планетарій було відкрито 1960 року. Так само, як і у Харкові, під розміщення планетарію визначили Старо-Миколаївську синагогу 1780 року побудови, що на той час перебувала у статусі “будівлі санітарної культури”.
Уважається, що на створення планетарію в радянські часи мав великий вплив астрономічний гурток під керівництвом Олени Казимирчак-Полонської, яка працювала у Херсонському педагогічному інституті і була відомою своїми астрономічними працями з дослідження руху комет.
За радянських часів у Херсонському планетарії, напевне, була найбільша кількість співробітників на території УРСР — в піковий період у стінах закладу працювали 62 особи. Більшість з них були напряму пов’язані з астрономічною наукою та стажувалися у Пулковській, Кримській і Терскольській обсерваторіях.
За часів незалежності Херсонський планетарій дещо відхилився від науково-просвітницької діяльності. Брак коштів та загальнонаціональна економічна депресія призвели до того, що керівництво планетарію наважилося здавати його приміщення в оренду для проведення громадських заходів. Тож у будівлі планетарію час від часу відбувалися фотовиставки, фестивалі з бодіарту та навіть проповіді різноманітних “цілителів” та езотериків. Астрологія почала не на жарт конкурувати з астрономією у її ж власній домівці.
Звісно, у цих сумнівних діях була й своя вигода — завдяки політиці оренди приміщення та підключення до процесу міської влади в цьому тисячолітті Херсонський планетарій отримав новий мультимедійний проєктор. Керівництво планетарію почало просвітницьку кампанію на телебаченні, результатом чого стало популярне шоу на місцевому телебаченні — “Мовою зірок”, де ведучими були його співробітники. При закладі також організували астрономічний гурток, а його відвідувачам надали доступ до невеличкої телескопічної вежі для спостереження зір.
Після розгортання повномасштабної війни та раптової окупації Херсона ворожа влада розпочала рейдерське захоплення планетарію. Його співробітникам в ультимативній формі представили “нове керівництво” закладу та повідомили про перехід будівлі, усього обладнання й архівів у власність рф. Колосальних зусиль та мужності вартувало працівникам планетарію рішення не погоджуватися на співпрацю з окупантами. У переддень захоплення установи кільком її свідомим працівникам удалося переправити до України майже всю колекцію наукових фільмів і низку наукових праць та історичних архівів, що стосувалися історії закладу. Втім, деякі експонати все ж таки були викрадені.
Після деокупації Херсона у 2022 році керівництво планетарію вирішило не відновлювати роботу закладу до того моменту, поки це зробити не дозволить безпекова ситуація у місті.
Донецький планетарій: окупований, та не забутий
Відкритий у 1962 році за ініціативи видатного українського вченого — Дмитра Оглобліна, Донецький планетарій за своїм проєктом мало чим відрізнявся від тих, про які ми вже розповіли. Такий же самий німецький оптико-механічний проєктор “Малий Zeiss”, схожа невеличка зала на кілька десятків відвідувачів — планетарій на вулиці Артема, 165, був майже як усі в “країні рівності”.
Усе змінилося в середині 2000-х років, коли тодішнє керівництво планетарію задумалося щодо повної модифікації будівлі. Для цих потреб вирішили збудувати нову будівлю планетарію, яка тепер розмістилася на вулиці Артема, 46Б.
30 серпня 2008 року нова двоповерхова будівля Донецького планетарію розпочала прийом відвідувачів. Вона стала другою за розмірами в Україні (700 м²). Купол зоряного кінотеатру планетарію “підріс” до 12 м у діаметрі та здатен одночасно вмістити всередині 88 глядачів.
Донецький планетарій першим в Україні отримав повністю цифрову проєкційну систему, яка дозволила переглядати фільми в небаченій до того якості та насиченості зображення. На той час подібне обладнання мали лише 200 планетаріїв у світі (з загальної кількості близько 3000 існуючих). 15 квітня 2011 року Донецькому планетарію присвоїли ім’я донбаського льотчика-космонавта — Георгія Берегового.
Окупація Донецька у 2014 році багато чого змінила в житті містян і вплинула на роботу планетарію. Відтік жителів з міста через воєнні дії та катастрофічне розкрадання міських коштів новими “керманичами”-сепаратистами прогнозовано призвели до стагнації закладу. На сьогодні Донецький планетарій повністю припинив своє штатне функціонування, інколи проводячи небагатьом охочим екскурсії. 2022 року його нова будівля навіть зазнала пошкоджень під час грудневого обстрілу міста.
Попри тимчасовий полон, будемо вірити, що одного дня Донецький планетарій таки повернеться у склад великої шістки планетаріїв України і знову відкриє свої двері для вільних від окупації донеччан. Адже вони на це заслуговують.
