Минулого разу ми розповідали про кілька неймовірних аерокосмічних музеїв України, зокрема Житомирський, Дніпровський, Полтавський та Переяславський. Тепер продовжимо розповідь, адже космічна спадщина нашої країни значно більша за цю славетну четвірку. Ми знову полинемо у невідомі широкому загалу місця, які хоча б раз має відвідати кожен поціновувач космосу.
Два музеї космосу імені Леоніда Каденюка
Леонід Каденюк був першим і допоки єдиним космонавтом в історії незалежної України. Попри те, що за його плечима лише одна космічна місія (15 діб на орбіті), його постать надихнула на заснування одразу двох іменних музеїв у його рідній Чернівецькій області.
Першим відкрився Музей авіації та космонавтики ім. Л.К. Каденюка у Чернівцях, на вулиці Головна, 220. Це сталося на День міста, 2 жовтня 1999 року, тому охочих завітати до новоствореного музею було чимало. Тим паче, що на церемонію урочистого відкриття завітав і сам космонавт — Леонід Костянтинович був одним із тих, кому випала честь урочисто перерізати святкову стрічку на дверях закладу.

Джерело: cyt.cv.ua
Оглядова експозиція чернівецького аерокосмічного музею складається з двох відділів, що постійно функціонують, і кількох змінних стендів, які висвічують певні дати в історії космонавтики або тематичні події із царини астрономії.
Перша основна частина виставки — “Історія розвитку авіації”. Як випливає з назви, вона присвячена літакам і гвинтокрилам. Тут зберігається одна з найбільших в Україні колекцій мініатюрних моделей авіаційної техніки: від легкомоторних біпланів та монопланів (моделі першого літака братів Райт і планера Отто Лілієнталя) до сучасних реактивних джетів цивільного й військового призначення.
На виставкових полицях можна побачити авіаційну техніку із майже усіх країн світу. З цими моделями представники музею неодноразово брали участь у міжнародних змаганнях з моделізму та навіть отримували переможні нагороди і відзнаки (загалом це 43 медалі, 70 призів та понад три сотні почесних грамот).

Джерело: Ukrinform
Окрім моделей в масштабі, в авіаційному відділі музею на загал виставлені й реальні елементи справжніх літаків: чорний ящик одного з цивільних бортів та навіть уламок пропелерного гвинта німецького літака Fokker 1928 року виробництва.
Залу доповнюють звершення американської ракетної програми. Так, окрема частина постійної експозиції розповідає історію місячних місій NASA — Mercury, Gemini та Apollo, а також знайомить глядачів з біографією першого американського астронавта Джона Гленна.
Звісно ж, окрема зала музею присвячена і найвідомішому космонавту-буковинцю — Леоніду Каденюку. Тут можна дізнатися всі деталі його космічної місії у складі екіпажу шатла Columbia, що стартував 19 листопада 1998 року.
11 листопада 2011 року з нагоди ювілею ракетного конструктора Миколи Янгеля в музеї відкрилася зала під назвою “Україна — космічна держава”, де організатори зібрали всі значущі винаходи, до яких доклали рук українські конструктори. Тут можна ознайомитися з міжнародними проєктами у галузі ракетобудування та життєвим шляхом космонавтів українського походження.

Джерело: cyt.cv.ua
21 лютого 2018 року, на 21-шу річницю історичної місії Леоніда Каденюка, в селищі Реваківці, у культурному центрі “Буковинська Троя” на вулиці Київська, 17А, відкрився ще один космічний музей імені першого українського космонавта. Ця значно менша за розмірами установа має всього одну залу. Однак її експозиція максимально розосереджена: тут можна роздивитися макети ракет-носіїв, космічних апаратів, книги та історичні світлини з космічних місій минулого. За своїм статусом Музей космонавтики ім. Л.К. Каденюка в селищі Реваківці є філіалом Житомирського музею космонавтики ім. С.П. Корольова.
Значний акцент тут зроблено на фотоекспозиції, головною перлиною якої є фото Леоніда Каденюка, підписане ним власноруч: “Всесвіт — невичерпне джерело знань, так необхідних для прогресу та збереження земної цивілізації”. Справді, з цим важко не погодитись.
Музей ракетних військ стратегічного призначення у Первомайську
Можливо, в інші, мирні часи у цей топ не увійшов би Первомайський музей ракетних військ стратегічного призначення (РВСП), адже він досить опосередковано стосується космонавтики. Але тепер, коли від роботи протиракетних сил напряму залежить спокій та безпека цивільних українців, ми воліли б розповісти вам про цей дивний та у певному сенсі дещо моторошний заклад.
Його було засновано 2001 року як філію Центрального музею Збройних сил України на місці колишнього розташування командного пункту 309-го полку 46-ї ракетної дивізії радянських ракетних сил стратегічного призначення. Ця обставина відразу зробила музей значущим з огляду на натуральність його експозиції, адже полігон наочно демонстрував усі тонкощі первісного устрою командного пункту стратегічних ракетних військ та не потребував втручання художників-антуражистів або великої кількості макетів, як у багатьох інших тематичних музеях України.
Первомайський музей під відкритим небом пропонує на огляд відвідувачів експозицію з понад 30 000 експонатів, серед яких шахтні пускові установки (виведені з ладу шляхом підриву у період ракетного роззброєння України), реальні прототипи балістичних ракет та частково збережений уніфікований командний пункт, довкола якого на початку тисячоліття і виник музей. Такий устрій музею на базі реального ракетного пункту, крім України, є тільки в США, що робить заклад унікальним для всього Євразійського континенту.

Джерело: wikimedia.org
Один із найбільших за розмірами експонатів музею — транспортний тягач МАЗ-537, розроблений для доставки балістичних ракет на полігон, їхньої загрузки у шахтну пускову установку або для перевезення ракетного палива. Вага однієї такої машини (без корисного вантажу) становить 21,6 тонни, з можливістю перевезення ракетних систем масою до 75 тонн. Для управління цим “монстром” до кожного з восьми його коліс приєднаний електродвигун, аби покращити хід машини, особливо під час спусків і підйомів.
У повністю завантаженому стані МАЗ-537 мости через Південний Буг не витримували, відтак для доставки ракет до полігону інженерним військам доводилося зводити на річці понтонні переправи.

Джерело: mapio.net
Утім, найбільша частина експозиції музею РВСН відведена під балістичні ракети. Тут можна на власні очі побачити вже неробочі корпуси ракет Р-12 (в класифікації НАТО: SS-4 Sandal), РС-22 (SS-24 Scalpel), УР-100Н (SS-19), Р36-М2 (SS-18 Satan), X-22 та багато інших. Поруч з велетенськими корпусами балістичних ракет виставлене окреме їхнє комплектування — елементи ракетних сопел та двигунів, навігаційної електроніки тощо. На відкритому подвір’ї музею розміщені і деякі зразки артилерійських систем радянського виробництва, а також декілька модифікацій радянських танків.

Джерело: nikvesti.com
Окремої уваги заслуговує пускова шахта, яка слугувала уніфікованим командним пунктом. Всередині металевої конструкції шахтної пускової установки, зануреної під землю на глибину 35 м, розміщувалося 12 поверхів-відсіків, кожен був відведений під виконання свого типу задач.
Перші 10 поверхів ракетної шахти були заповнені датчиками та автоматикою для обслуговування ракет, а також обладнанням для зв’язку з центрами прийняття рішень. Останні два поверхи шахтної пускової установки займали командний пункт і житлові приміщення для чергового персоналу (зазвичай він складався з 2-3 офіцерів-ракетчиків, які були постійно присутні на об’єкті).
Сама лише кришка, що щільно закриває вхід до пускової шахти, важить 120 тонн. Вона була здатна захистити мешканців споруди навіть від ядерного вибуху: за цих обставин кисню та провіанту всередині вистачило б на 45 діб. Наразі у музеї РВСП можливо зазирнути вглиб тільки однієї такої шахти. Та все одно ви не побачите її дна — під час ліквідації ракетного полігону у 1990-х роках гігантський колодязь залили бетоном майже на 70%. Інші шахтні пускові установки забетонували повністю, на огляд відвідувачів залишивши лишень їхні титанічні захисні двері.

Джерело: wikimedia.org
Уніфікований командний пункт під назвою “Периметр” був оснащений прямим двоканальним зв’язком із москвою. Будівельний геній інженерів-проєктувальників, що створили це місце, вражав своєю прискіпливістю до деталей — автоматика “Периметра” могла прийняти рішення щодо проведення зустрічних пусків ядерних ракет, навіть якщо внаслідок потенційної атаки противника увесь обслуговуючий персонал об’єкта загине. Справжня машина судного дня.
Музей РВСП у Первомайську без перебільшення можна назвати “привидом з червоного минулого”, який сьогодні невмолимо нагадує своїм відвідувачам про жахливу загрозу ядерної війни. Хоча б заради усвідомлення цієї обставини прийти туди варто. Тож охочих не бракує і під час повномасштабної війни — середня відвідуваність музею сягає 100 000 чоловік на рік.
Ледь не втрачений Музей історії космонавтики у Києві
27 квітня 1991 року при Київському політехнічному інституті (КПІ) ім. І.І. Сікорського відкрився Музей історії космонавтики (сьогодні: Науково-дослідний відділ історії авіації та космонавтики). Заклад цікавий не тільки своєю музейною колекцією, але й постатями засновників: першими ініціаторами появи цього космічного музею стала група офіцерів-ветеранів, які за радянських часів працювали на найвідомішому космодромі СРСР — “Байконур”.
Ще за часів Радянського Союзу українські ветерани космічної галузі були ініціаторами створення Федерації космонавтики України (ФКУ), яка пізніше виступила з ініціативою відкрити при КПІ музей космонавтики. Саме ФКУ об’єднала довкола себе понад 20 українських підприємств, задіяних у розробці ракетної техніки та комплектування: “Київприлад”, “Червоний екскаватор”, “Точелектроприлад”, “Південмаш”, КБ “Південне”, ЦКБ “Арсенал”, Київський радіозавод та інші. Ця обставина гарантувала майбутньому космічному музею прямий доступ до рідкісних експонатів та зразків техніки, які згодом з’явилися у його головній експозиції.
Першочергово будівля музею задумувалася його засновниками саме як вітрина для заохочення студентів будувати свою кар’єру у ракетно-космічній галузі. І з цією задачею музей справлявся на відмінно — щорічно приймав десятки тисяч студентів і школярів з усього світу. Найцікавішою “родзинкою” новоствореного музею була окрема зала, присвячена дослідженню теми НЛО та прибульців, що викликала неабиякий інтерес молодого покоління відвідувачів.

Джерело: kpi.ua
Наприкінці 1990-х, у часи фінансової кризи, ФКУ зіштовхнулася з нестачею грошей, через що більше не могла платити за оренду приміщення Музею історії космонавтики. З метою його врятувати зрештою ухвалили непросте рішення перенести експозицію до будівлі Київського республіканського планетарію, де вона функціонувала п’ять років (з 2001 до 2006 року). Однак потім через брак коштів керівництво планетарію попросило музей покинути орендоване приміщення. Цінна експозиція космічних артефактів опинилася за крок від того, щоб залишитися на вулиці.
На щастя, про прикрі обставини дізналося вище керівництво НТУУ “КПІ” і запропонувало ветеранам “Байконура” розмістити свої експонати у одному з корпусів Політехнічного музею, який нещодавно реставрували. Це був уже третій старт життя для музею історії космонавтики в місті Київ. 14 травня 2008 року відбулася урочиста церемонія відкриття Науково-дослідного відділу історії авіації та космонавтики.

Джерело: kpi.ua
Нове приміщення музею вмістило експонати, накопичені за минулі 17 років його функціонування: виготовлену на дніпровському “Південмаші” рухову установку бойової ракети Р-12 (8К63); подарований керівництвом Житомирського космічного музею ім. С.П. Корольова спусковий апарат автоматичної міжпланетної станції “Венера-4”; унікальний тренажерний комплекс для підготовки космонавтів; секстант, яким екіпажі радянських кораблів визначали своє місцезнаходження під час космічних подорожей; пульт оператора космічного зв’язку; імітатори зоряного неба.
Тут можна вивчити комплекти скафандрів, шоломів і рукавичок, які побували у космосі. І навіть спусковий модуль безпілотного космічного корабля “Зеніт”, який СРСР використовував у якості супутника-шпигуна — всередині капсули розміщені надпотужні плівкові фотоапарати. За своєю конструкцією вона дуже подібна до спускових капсул космічного корабля “Восток”, розробленого під керівництвом Сергія Корольова. На обшивці спускового модуля залишилися сліди кіптяви після проходження крізь земну атмосферу (температура на поверхні апарата при цьому сягала 2000°C). Свій перший і останній політ капсула здійснила 1989 року, і після повернення зберігалася у спеціальному арсеналі. Згодом її вдалося доправити до київського музею за сприяння радянського космонавта Германа Титова.

Джерело: kpi.ua
У Науково-дослідному відділі історії авіації та космонавтики можна побачити і космічні розробки часів незалежної України. Тут розміщено макети наносупутників PolyITAN-1, PolyITAN-2-SAU та PolyITAN-HP-30, розроблені студентами і викладачами КПІ та виведені на орбіту у 2014 (1), 2017 (2) та 2023 (3) роках.

Джерело: zakusilov.livejournal.com
Розповідь про київський музей історії космонавтики — це дивовижна повість про порятунок національної аерокосмічної спадщини України, що пройшла масу випробувань і криз, які загрожували повною втратою музейної колекції. Хоча б через цю обставину радимо вам не зволікати з відвідуванням Науково-дослідного відділу історії авіації та космонавтики, розташованого на Берестейському проспекті, 37, корпус №6.