Космічна Африка, частина 2: AfSA, національні космічні агенції і виклики, що постали перед ними

Космічні амбіції Африки зростають: зараз на орбіті перебуває понад 60 африканських супутників, у січні 2023 року було остаточно сформоване Африканське космічне агентство (AfSA), а до 2026 року вартість космічної промисловості може досягти $22,6 млрд, згідно з даними консалтингової компанії Space in Africa. 

Тідіан Уаттара, президент Африканської космічної ради, що курирує діяльність AfSA, називає зміни, що відбуваються, “величезною можливістю”. За звітом Всесвітнього економічного форуму, якісніше стеження за Землею, що стало можливим завдяки супутниковим спостереженням, може принести континенту понад $2 млрд і поліпшити соціально-економічну ситуацію.

Отримані з космосу прогнози погоди вже допомогли скоротити кількість смертельних випадків серед рибалок. Коли з супутника стає видно розливи Єгипту, відповідні служби своєчасно долучаються до роботи, щоб запобігти екологічній катастрофі. Крім цього, супутники можуть поліпшити зв’язок на континенті, де менше половини населення користується широкосмуговим інтернетом. І хоча тут ще не вирішені повністю проблеми доступу до чистої води і продовольства, розвиток космічних технологій може стати імпульсом, що стимулює інновації в інших галузях, і підвищить рівень життя десятків мільйонів людей.

Створення AfSA, на думку експертів, допоможе в подальшому розширенні космічних ініціатив на континенті. Не вступаючи в конкуренцію з національними агентствами, воно виробить нормативну базу і централізовано координуватиме космічну діяльність. Консолідація спільних зусиль, що стала можливою завдяки появі AfSA, покликана спростити співпрацю Африки з міжнародними партнерами на кшталт Європейського космічного агентства (ESA) — їм більше не доведеться укладати договори з окремими державами. Паралельно сотні компаній NewSpace, більшість з яких стартапи, роблять внесок у розвиток регіону, удосконалюючи супутникові системи, двигуни космічних апаратів і технології — переважно для спостереження за Землею, позиціонування і навігації.

Як зараз розвивається космічна галузь Африки

Більшість космічних агентств на континенті створено за останні 20 років, а першим супутником Африки був єгипетський супутник зв’язку NileSat 101, відправлений у космос за допомогою ESA у квітні 1998 року. Перший супутник для дистанційного зондування Землі EgyptSat-1 Єгипет запустив дев’ять років потому. А 2018 року було створене Єгипетське космічне агентство (EgSA), яке, крім управління супутниками (на кінець 2024-го їх було вже 30), активно розвиває в регіоні STEM-напрямок. Зараз країна спільно з Ганою, Кенією, Нігерією, Суданом і Угандою фокусується на дослідженнях змін клімату, і для цього у 2025-му планує доставити на орбіту ще один супутник, SPINX. Також у найближчому майбутньому розпочнеться будівництво першої комерційної аерокосмічної компанії у Каїрі в партнерстві з USPACE, що постачає інженерні рішення для розроблення та тестування супутників.

У будівництво й розробку супутників 15 африканських країн уже інвестували понад $4,71 млрд. Ще 105 супутників вони планують створити протягом трьох років, з 2023 до 2026-го, хоча до 2025 року їм вдавалося сумарно запускати їх 3-5 на рік. Серед останніх — перший сенегальський супутник Gaindesat-1A для моніторингу довкілля (16.08.2024); другий супутник Зімбабве ZimSat-2 для мультиспектральної зйомки в агрокомплексі (05.11.2024); і другий — Республіки Джибуті Djibouti-1B для моніторингу клімату та доступності водних ресурсів (21.12.2024). Таким чином, 2024 року завдяки Сенегалу кількість африканських країн із власними супутниками спостереження збільшилася до 12.

У Руанді космічне агентство RSA створене порівняно недавно, 2021 року. Однак свої перші два супутники країна запустила двома роками раніше: це кубсат RwaSat-1 і Icyerekezo. Перший призначений для контролю над водними ресурсами, стихійними лихами та збору даних для сільського господарства, а другий забезпечує високошвидкісним доступом в інтернет руандійські школи у віддалених районах.

Кенія запустила перший супутник спостереження за Землею Taifa-1 у квітні 2023 року. Його розробили і спроєктували кенійці, але виробництво повністю взяла на себе болгарська компанія EnduroSat AD. У листопаді 2024 року стало відомо, що розташований у Кенії італійський космічний центр знову запускатиме з морського космодрому ракети з низькоорбітальними мікросупутниками.

На першу половину 2025 року заплановано запуск першого супутника Ботсвани, BotSat-1. Оснащений гіперспектральною камерою, він надасть необхідні країні дані для підтримки її гірничодобувної та сільськогосподарської галузей. Також стало відомо, що відразу чотири супутники розробляє Нігерія, яка прагне стати лідером аерокосмічної галузі на континенті. Нові супутники використовуватимуться для моніторингу та збору даних у точному землеробстві плюс виконуватимуть завдання для оборонного та нафтогазового секторів.

Виклики, з якими стикається космічна галузь в Африці

Колоніальна спадщина сильно вплинула на пріоритети у питаннях розвитку та розподілу ресурсів в африканських країнах. Уряди довго не цікавилися освоєнням космосу, а спрямовували зусилля на відновлення економіки та подолання соціальної нерівності на континенті. Це призвело до низки проблем, з якими досі стикається Африканський континент на шляху до освоєння космосу.

Нестача фінансування

Витрати африканського космічного сектора все ще не такі великі на тлі бюджетів розвинених країн, а фінансування залишається однією з головних перешкод на шляху до досягнення Африкою космічної незалежності. Різницю у вартості космічних програм добре видно на наступному графіку:

У 2024 році африканські країни виділили на реалізацію національних космічних програм понад $465 млн, що на 27,86% менше, ніж роком раніше. Частково це пояснюється слабкістю місцевих валют, які знецінилися за короткий проміжок часу. Загалом же з 2018 до 2024-го уряди витратили на реалізацію космічних програм $3,1 млрд без урахування витрат на купівлю великих супутників зв’язку і внеску міжнародних партнерів у розвиток галузі.

Частково розв’язати проблему фінансування допомагає реалізація міжнародних проєктів, у межах яких Африка залучає не тільки додаткові інвестиції, а й технології та експертизу, необхідні для підтримки космічної галузі на континенті. Глобально розвитком партнерських відносин займається AfSA, хоча перші кроки до співпраці з іншими країнами були зроблені ще до його формування. Наприклад, до початку цього десятиліття більше половини африканських країн або підписали, або ратифікували Договір про космос від 1967 року. 

При цьому більшість міжнародних угод у космічній сфері було укладено вже після 2020 року. Японія почала допомагати Руанді у використанні космосу для її всебічного соціально-економічного розвитку. Єгипетське космічне агентство заручилося підтримкою Азербайджану і Китаю для розширення мережі супутникових систем, а також збільшення виробничих і випробувальних потужностей. Є приклади космічного партнерства всередині континенту: відповідну угоду підписав Інститут космічної науки і техніки Гани (GSSTI) з Туніською космічною асоціацією.

Відсутність космічної інфраструктури

Це друга серйозна проблема для Африки: у запуску супутників їй часто доводиться покладатися на інші країни, оскільки на континенті працюють лише три з одинадцяти пускових установок. Почасти через це Африка так і не змогла здійснити жоден пілотований космічний політ, хоча перешкодою для реалізації таких амбітних планів залишається насамперед їхня висока вартість і складність.

Проблема сприйняття даних

На континенті все ще існує проблема сприйняття даних, отриманих із космосу. “В Африці є безліч даних спостереження за Землею, — розповідає Сара Кімані, метеорологиня та інструкторка із супутникових застосунків у Метеорологічному департаменті Кенії у Найробі. — Однак, усупереч потенціалу для збагачення прогнозів, фахівці не часто використовують ці набори даних повною мірою”. Основною проблемою Кімані називає те, що дані спостереження за Землею навіть досвідчених метеорологів лякають або здаються складними у використанні, тому дуже важливо навчити їх поводитися з цими масивами інформації. “Якщо ми цього не зробимо, Африка залишиться позаду”, — впевнена Кімані. Водночас лише в одній Кенії щороку десятки людей гинуть від ударів блискавки, а тропічний циклон Ідай, що обрушився на Африку в березні 2019-го, лише за кілька днів убив понад 1500 людей. Цих смертей можна було уникнути завдяки своєчасному оповіщенню та евакуації — одразу після отримання прогнозу про зміни погоди.

Кадровий голод у космічній галузі

Брак кваліфікованих кадрів все ще залишається однією з ключових перешкод у реалізації космічного потенціалу континенту. Якщо в космічному секторі США зайнято понад 183 000 осіб, то в Африці — лише 19 000.

“Робочу силу доведеться навчати всього: від космічної дипломатії і права до того, як будувати невеликі та доступні супутники. Нашою найбільшою проблемою буде людський капітал. Справа не в грошах”, — визнає Тідіан Уаттара. Також він вказує, що молоді люди готові бути в цій космічній ері. “Але ми повинні створити сильні навчальні програми, і щойно їх буде навчено, використовувати їх належним чином, забезпечити можливості для їхнього працевлаштування”, — наголосив Уаттара.

Деякі країни вже відправляли своїх студентів та інженерів за кордон, щоби ті переймали досвід у сфері космічних технологій. “Але проблема в тому, що, коли вони поверталися, для них не було ані лабораторій, ані обладнання”, — розповідає Темідайо Оніосун, керуючий директор компанії Space in Africa. При цьому у такого підходу є недолік: талановиті студенти, дивлячись на можливості західного світу, частенько не повертаються, сподіваючись реалізувати свій інженерний потенціал там. Тому просто зараз урядам африканських країн доводиться не тільки залучати та навчати, а й утримувати кваліфікованих фахівців у галузі конкурентною заробітною платою і можливостями кар’єрного зростання.

Де Африка бере таланти для космічної галузі

Подолати соціальну нерівність, забезпечити доступ африканських громадян до якісної освіти та виростити з них космічних інженерів і вчених прагне як AfSA, так і окремі національні космічні агентства з допомогою партнерів. Найбільше відповідних ініціатив реалізується на базі або за участю університетів світу та самої Африки.

Наразі в Африці працює представництво Національного товариства чорних інженерів (NSBE), засноване в Університеті Пердью (штат Індіана, США) ще 1975 року, що надихає та готує людей африканського походження до кар’єри в аерокосмічній галузі. Серед ініціатив NSBE — семінари, майстер-класи зі STEM-наук, екскурсії на заходи аерокосмічної галузі, співпраця з африканськими університетами у створенні додаткових програм навчання. Для розширення можливостей навчання в аерокосмічному секторі Академія авіації Перської затоки та Університет авіації Ембрі-Ріддл 2024 року підписали меморандум про взаєморозуміння задля підвищення рівня авіаційного та аерокосмічного навчання на Близькому Сході та у Північній Африці.

А восени 2024 року Університет Ботсвани відкрив Центр передового досвіду у галузі планетарних та космічних наук у межах ініціативи FAST4Future. У Центрі вже проводяться дослідження, працюють курси з астрономії, планетарних наук та космічних технологій. Цю ініціативу підтримує Європейський Союз через програму Erasmus+. Крім цього, університет співпрацює з кількома африканськими вишами, які готують кадри для аерокосмічної галузі (Університет Вітватерсранда, Університет Коппербелта, Університет Замбії та Технологічний університет півострова Кейп), і двома європейськими (Болонський університет та Королівський технологічний інститут у Швеції). У схожому напрямі працює Панафриканська мережа планетарної та космічної науки (PAPSSN), що спеціалізується на підготовці кваліфікованих кадрів у галузі планетарної космічної науки.

Розвитком кадрового потенціалу у Південній Африці опікується Науково-дослідний інститут аерокосмічних систем (ASRI) Університету Квазулу-Натал. Флагманська програма ASRI об’єднує вчених і студентів, які займаються створенням та випробуванням гібридних зондувальних ракет Phoenix. З південноафриканськими школярами інститут взаємодіє через свою програму School Outreach: знайомить їх з аерокосмічною інженерією та STEM, фокусуючись переважно на навчанні дітей із неблагополучних районів.

Крім цього, у Південній Африці працює представництво міжнародної організації “Студенти за дослідження та освоєння космосу” (SEDS), яка просуває свої ідеї через реалізацію тематичних освітніх та інженерних проєктів. Організація функціонує на базі Університету Кейптауна, де щороку проводяться хакатони NASA Space Apps Challenge, конференції Smallsat, міжнародні космічні тижні тощо.

У Нігерії на базі Національного космічного агентства засновано Лабораторію передових космічних технологій, де студенти вивчають супутникові технології, дистанційне зондування та космічний зв’язок. А в Марокко та Нігерії відкрито регіональні центри ООН з космічних наук і технологій в Африці, де доступні університетські програми за такими напрямами, як дистанційне зондування, супутниковий зв’язок та метрологія, космічні науки.

Космічне агентство Кенії розвиває свої “космічні клуби” — освітні програми для навчання у напрямку GEO-STEAM, що поєднує географію, науку, технології, мистецтво й математику. Програма орієнтована на учнів старших класів і студентів, які прагнуть пов’язати своє майбутнє із космічною екосистемою.

Єгипетське космічне агентство у січні 2025 року організувало комплексну програму навчання в межах Африканської ініціативи розвитку супутників (AfDev-Sat). В результаті понад 20 інженерів із 20 африканських країн пройшли десятиденне навчання з управління космічними проєктами, проєктування супутникових систем та орбітального моделювання. З 2021 року практичне навчання за аналогічними програмами завершили понад 70 інженерів із 34 країн Африки. Сама ініціатива AfDev-Sat була запущена у 2019 році.

Космічні технології мають великий соціально-економічний потенціал для Африки, населення якої стрімко збільшується — за прогнозами, до кінця 2050 року воно зросте на 1 млрд, тобто до 2,5 млрд осіб. Космос уже впливає на ефективність сільського господарства в регіоні, допомагає запобігати екологічним катастрофам та приймати обґрунтовані рішення в інших сферах. Африканці можуть зайняти лідерські позиції у більшості напрямків космічної галузі — від розробки супутників і наземної інфраструктури для їхнього запуску до створення продуктів, які використовують отримані в космосі дані і підвищують якість життя пересічних громадян.

Проте, щоб Африка змогла повністю реалізувати свій космічний потенціал, необхідно подолати системні бар’єри, накопичені десятиліттями. Це вимагатиме не лише серйозних інвестицій в інфраструктуру та освіту, а й стратегічної співпраці на міжнародному рівні. У цьому випадку африканський космічний сектор може стати прикладом того, як технології та інновації здатні змінити цілий континент.