Минулий рік ознаменувався одразу кількома рекордами у дослідженнях космосу, про які ми розповідали у підсумковій статті 2024 космічного року. Багато в чому 2025-й наслідуватиме тенденції, що активно розвиваються в космонавтиці останніми роками: це і збільшення роботизованих місій з дослідження Сонячної системи, і тестування нових видів супутникового зв’язку, і впровадження нових модифікацій космічних кораблів. До вашої уваги — бриф-огляд подій, яких варто очікувати цього року, якщо вас цікавить космічний сектор.
Космічний вершник сідлає Європу
Європейське космічне агентство (ESA) спромоглося за минулий рік всього на три космічні запуски, з яких успішно завершилися лишень два. Станом на сьогодні багато європейських наукових інструментів та експериментів прямують у космос на американських ракетах-носіях та космічних апаратах. Ця залежність була особливо помітною у минулі роки, коли останній політ Ariane 5 і неодноразове відкладання дебюту Ariane 6 майже два роки поспіль залишили ESA без власної ракети-носія.
Схожа ситуація спостерігається і в секторі виробництва космічних кораблів. За неповних 50 років, що минули з дня заснування, ESA розробило тільки один безпілотний космічний корабель — ATV (Automated Transfer Vehicle), за допомогою якого в період з 2008 до 2015 року відбулося п’ять логістичних місій до МКС.

Джерело: NASA
Можна згадати першу і поки що єдину демонстрацію суборбітального космічного літака з підйомним корпусом — Intermediate eXperimental Vehicle (IXV) розробки Thales Alenia Space. Прототип 11 листопада 2015 року здійснив демонстраційний політ, під час якого досяг найвищої точки у 412 км, а потім успішно повернувся на Землю та приводнився у Тихому океані.
Деякі проєкти європейських космічних кораблів, такі як Hermes або капсула повернення з МКС ACRV, взагалі залишилися тільки на папері. Інші, на кшталт більш сучасного космічного корабля багаторазового використання SUSIE (Smart Upper Stage for Innovative Exploration), запропоновані зовсім недавно і досі не знайшли достатньої підтримки для своєї реалізації. Не забуваймо, що сервісний модуль космічного корабля Orion, який планують використовувати у новій місячній програмі NASA Artemis, також має європейське походження. Його розробкою займався головний аерокосмічний концерн Європи — Airbus Defence and Space. Утім, це все ж лише частина повноцінного космічного корабля, адже модуль для екіпажу Orion створений американською Lockheed Martin.
Та 2025-го ця традиція — не мати власного космічного корабля — для ESA має відійти у минуле. У ІІІ кварталі 2025 року очікується дебют Space RIDER (Space Reusable Integrated Demonstrator for Europe Return) — багаторазовий безекіпажний корабель стане для Європи надійним транспортним засобом для орбітальних подорожей і космічних досліджень. Розробка проєкту відбувається під егідою італійської програми PRIDE, яка взяла за зразок технологію IXV і суттєво доробила її для отримання сучасного багаторазового космічного корабля з підйомним корпусом. Бюджет проєкту, узгоджений на раді міністрів ESA у 2019 році, становив €195,73 млн, а основними підрядниками виступили Thales Alenia Space та Avio.

Джерело: ESA
Головною ракетою для запуску Space Rider має стати Vega-C, і саме під її дизайн проєктувався обтічник космічного корабля, аби зробити його максимально наближеним до обтічника ракети-носія. Сервісний модуль майбутнього космічного корабля, який забезпечуватиме його живлення протягом двох місяців на орбіті (максимальний термін перебування Space Rider у космічному просторі), також розроблений за аналогією із завершальним етапом ракети Vega-C — сервісним модулем AVUM+. Перед поверненням в атмосферу посадкова капсула Space Rider буде відокремлюватися від сервісного модуля. Для забезпечення м’якої посадки її оснастили двома парашутами.
ESA після першої демонстрації Space Rider планує ще декілька послідовних випробувань. Надалі космічний корабель, найімовірніше, приватизує Arianespace, відтак він зможе виконувати комерційні космічні замовлення. Таким чином у Європи має з’явитися власний багаторазовий транспортник з можливістю проведення до шести рейсів та відсіком для 620 кг корисного навантаження. Такого дебюту космічна Європа чекала вже дуже давно.
Starship як паливозаправник: неймовірні плани SpaceX
Наприкінці 2024 року людство вже почало потроху звикати до штатних польотів найбільшої ракети в світі — Starship/Superheavy від SpaceX. Але 2025-го ця найважча ракета-носій знову готова дивувати, адже на цей рік запланована перша презентація Starship як заправника паливом на орбіті.
Ця концепція виходить із прагнення SpaceX використовувати свою нову ракету для мандрівок з великими обсягами корисного вантажу (до 150 тонн) — спочатку до Місяця, а згодом і на Марс. Проте, для того щоб доправити таку масивну ракету до Місяця, Starship потребуватиме поповнення запасів палива, які майже повністю вичерпаються після досягнення нею орбіти Землі. У попередніх планах, розроблених у SpaceX, для подорожі людини на Місяць в межах майбутньої місії Artemis III знадобляться три різні модифікації космічного корабля:
- Склад для палива Starship — цей корабель вирушить на орбіту Землі першим. Він буде оснащений пустим танкером, який слугуватиме складом для палива. Його мають наповнити за допомогою двох наступних кораблів Starship.
- Танкер Starship — для місячної подорожі знадобиться одразу два подібних космічних корабля. Вирушаючи один за одним, вони послідовно перекачають запаси свого палива на склад, який очікуватиме їх на навколоземній орбіті.
- Starship HLS (Human Landing System) — версія космічного корабля для транспортування людей на Місяць. Її запустять останньою, але без екіпажу. Після заправки на орбіті шляхом стикування зі складом із паливом, Starship HLS вирушить до місячної перехідної орбіти. Там до нього пристикується космічний корабель NASA Orion (запускається надважкою ракетою-носієм SLS). Звідти екіпаж перейде на HLS, який і здійснить посадку на Місяць. Як і подальший підйом на навколомісячну орбіту, де на нього чекатиме Orion, щоб повернути людей на Землю.

Джерело: NASA
Отже, у 2025 році ми маємо побачити лише перший етап цього надскладного плану з повернення людства на Місяць. На відміну від мандрівок минулого, що відбувалися за космічної програми Apollo, новий вояж затребує одразу п’яти запусків надважких ракет-носіїв та двох різних типів пілотованих космічних кораблів. Здається, що у новому сторіччі складність завдання зросла навіть не в рази, а на цілий порядок.
На сьогодні відомо, що SpaceX уже звернулася до Федерального авіаційного управління (FAA) за дозволом на проведення 25 запусків Starship/Superheavy протягом 2025 року. Нагадаємо, у 2024-му максимум запусків для Starship/Superheavy, які дозволяло FAA, обмежувався п’ятьма. Однак після перемоги Дональда Трампа на виборах президента США у листопаді 2024-го все менше підстав сумніватися, що Ілону Маску, його близькому соратнику та спонсору, хтось може заборонити досягти бажаної цифри запусків для його найулюбленішого космічного корабля.
Посадковий місячний модуль від Blue Origin
Поки SpaceX готується до участі в Artemis III, одна з її головних конкуренток, Blue Origin, впритул наблизилася до того, щоб провести першу демонстрацію свого місячного посадкового модуля — Blue Moon, який також розробляється для NASA Artemis.
За задумом представників компанії, посадкова платформа згодиться як для доставки вантажів (версія Mark 1), так і людей (Mark 2) на поверхню Місяця. У 2025 році очікується демонстрація роботизованої платформи Mk1, вантажний відсік якої може вмістити до 3 тонн.
Пілотована посадкова платформа Blue Moon Mk2 призначається для Artemis V (попередня дата проведення: 2030 рік) — доставлятиме екіпаж з чотирьох астронавтів на поверхню Місяця. Конфігурація космічного апарата передбачає, що астронавти можуть перебувати в ньому близько місяця. Перш ніж Mk2 з пасажирами дістанеться Місяця, Mk1 має доставити туди комунікаційне й енергетичне обладнання, яке допоможе астронавтам підтримувати зв’язок із Землею та генерувати електроенергію для власних потреб.

Джерело: SpaceX / Blue Origin
На початку березня 2024 року старший віцепрезидент Blue Origin із дослідження Місяця Джон Кулуріс зазначив, що компанія буде готова запустити перший Mk1 на Місяць через 12-16 місяців, починаючи з дати його інтерв’ю. Отже, кінцевий термін запуску Blue Moon — липень-2025.
Pathfinder Mission має випробувати основні системи космічного корабля, зокрема протестувати його маршовий рідкопаливний кріогенний рушій Blue Engine-7 (BE-7), спеціально розроблений для Blue Moon. Двигун працює на паливній суміші рідкого кисню та рідкого водню та може генерувати тягу у 4,5 тонни для спуску/зльоту з поверхні Місяця. Вантажна версія Blue Moon Mk1 міститиме лише один двигун BE-7. Аналогічна архітектура рушійної установки буде і на Mk2.

Джерело: Blue Origin
Варто зауважити, що Blue Origin — не єдина компанія, яка бере участь у розробці платформи Blue Moon. Так, Lockheed Martin відповідальна за виробництво Cislunar Transporter — космічного буксира з кріогенними ракетними двигунами BE-7 (ними буде оснащена і сама Blue Moon). Саме Cislunar Transporter візьме на себе доставку Blue Moon з земної на місячну орбіту за майже прямолінійною траєкторією гало-орбіти (NRHO). Після досягнення місячної орбіти посадкова платформа відстикується від Cislunar Transporter задля м’якої посадки.
Для запуску Blue Moon призначена ракета-носій New Glenn, розробкою якої наразі займається Blue Origin. Компанія планувала першу демонстрацію свого ракетного носія у грудні 2024-го, проте перші випробування відбулись 16 січня 2025, ракета з першої спроби досягла орбіти. Багато чого залежало від першого старту New Glenn, і тепер можна очікувати на демонстрацію Blue Moon.
Можливий запуск Haven-1: безкоштовний Wi-Fi на орбіті?
Ще одним оптимістичним прогнозом на 2025 рік є можливий дебют першої в історії аеронавтики повністю комерційної орбітальної станції Haven-1, розробкою якої займається американська Vast.
Орбітальна станція, розрахована на екіпаж з чотирьох чоловік, займе своє положення на LEO. Для ротацій екіпажів планується використовувати космічні кораблі Crew Dragon, що наразі заклопотані доставкою та поверненням людей з МКС.
Один із вірогідних сценаріїв виведення на орбіту нової населеної станції передбачає можливість її запуску, починаючи з серпня 2025 року. Запускатиме Haven-1 ракета-носій Falcon 9 Block 5. Незабаром після того, як станція займе своє орбітальне положення, до неї вирушить Vast-1, який доставить екіпаж з чотирьох осіб. Вони житимуть на станції протягом 30 днів.

Джерело: Vast
Житловий об’єм комерційної орбітальної Haven-1 складатиме всього 24 м³ (завдовжки станція буде 10,1 м, завширшки — 3,8 м). Уже оголошено, що на станції розташують приватну лабораторію мікрогравітації з 10 слотами для розміщення до 30 кг корисного вантажу в кожному. Це означає, що приватні компанії можуть орендувати у Vast ці слоти, аби встановлювати там власні наукові інструменти та проводити дослідження, зокрема й повністю дистанційні. Чотири сонячні батареї Haven-1 можуть виробляти 1 кВт електроенергії.
Рушій, за допомогою якого орбітальна станція коригуватиме своє орбітальне положення, розробляв молодий стартап Impulse Space, заснований 2021 року. Vast погодила проєкт запропонованого Impulse Space двигуна у червні 2023 року.
Утім, насправді інноваційною технологією на Haven-1 буде система організації зв’язку із Землею. У квітні 2024 року компанія Vast повідомила, що Haven-1 використовуватиме лазерний зв’язок нових супутників. SpaceX стверджує, що її нові системи лазерного зв’язку здатні надавати з’єднання зі швидкістю до 100 Гбіт/с, проте Vast наразі очікує отримати принаймні до 1 Гбіт/с широкосмугового з’єднання з низькою затримкою. Екіпаж станції буквально зможе підключати свої пристрої до Wi-Fi заради зв’язку із Землею.
А поки Vast готується до запуску першої у світі орбітальної станції з безкоштовним Wi-Fi (інтернет додано до вартості квитка!), на іншому боці земної кулі Китай організує демонстрацію системи квантового зв’язку та шифрування ключів, розгорнувши на орбіті нові експериментальні супутники.
Квантовий зв’язок і ґрунт з астероїда: плани КНР на 2025-й
У 2025 році Китай збирається запустити на низьку навколоземну орбіту (LEO) два або й три супутники, які братимуть участь у демонстрації технології квантового зв’язку і шифрування даних. Розробкою апаратів займається Інститут квантової інформації та квантових технологій при Академії наук Китаю (CAS) під керівництвом професора Пан Цзяньвея.
Перший супутник для демонстрації технології квантової передачі даних Mozi/QUESS КНР запустила у 2016 році. Тоді апарат провів кілька демонстрацій технології квантової передачі даних та квантового розподілу ключів шифрування (QKD), за допомогою чого між Пекіном і Віднем вдалося організувати канал захищеного зв’язку, який був невразливим до програмного зламу. Всупереч запланованому терміну тривалості місії у два роки, Mozi й зараз перебуває на своїй робочій орбіті. Наступний крок відбувся 2022 року, коли Китай вивів на орбіту супутник Jinan-1, який продовжив експерименти із технологією QKD.

Джерело: scmp.com
За час, що минув від запуску Mozi, країна зробила величезний стрибок у розвитку власної технології квантового обміну даними, побудувавши навіть першу в світі магістраль квантового зв’язку протяжністю 2000 км. Ця волоконна оптична лінія передачі даних об’єднала два основні міста КНР — Пекін та Шанхай, і створила для уряду КНР надзахищений канал передачі даних, щоправда, наземний.
За словами професора Пан Цзяньвея, за наступні 5-6 років КНР планує відточити свою технологію та спробує організувати квантову ретрансляцію сигналу. Якщо все піде за планом, то, починаючи з 2030 року, КНР упритул наблизиться до запуску національної мережі квантового зв’язку на середній та високій орбітах.
Новий супутник оснастять фотонним телескопом більшого діаметру (його лінза матиме діаметр 600 мм, на відміну від 100 мм у Mozi). До того ж нові квантові супутники розмістяться на вищих за LEO орбітах, що сприятиме більш тривалим експериментам із передачі даних на наземні станції прийому сигналу, адже супутник із вищою орбітою оберту повільніше рухатиметься небом.
Здається, інші країни таки проґавили старт розвитку супутникових систем квантового зв’язку. Станом на сьогодні на орбіту було запущено (у серпні 2024 року на борту ракети Falcon 9) тільки один німецький кубсат Qube, який презентує технології квантового розподілу ключів. США також можуть тестувати подібну технологію, щоправда, секретно. Серед комерційних американських компаній лише Boeing обіцяє вивести на орбіту супутник для демонстрації подібної технології, але це відбудеться не раніше 2026 року. У той же період свій апарат на орбіту планує вивести й європейський аерокосмічний гігант Thales Alenia Space. Компанія вже створила новий консорціум під назвою TeQuantS, який буде перейматися створенням європейської мережі квантового супутникового зв’язку.
Квантові супутники стануть не єдиною цікавинкою, яку космічний Китай намітив на 2025 рік. На травень заплановано запуск космічної місії Tianwen 2 (попередня назва: ZhengHe), яка має доставити на Землю зразки астероїда 469219 Камо’Оалева (2016 НО3) та ретельно дослідити комету головного поясу 311P/PANSTARRS.

Джерело: thesolarsystem.fandom.com
Tianwen 2 буде концептуальним доповненням японської космічної місії з повернення зразків астероїда — Hayabusa 2, яка у грудні 2020 року доставила на Землю зразки астероїда 162173 Рюгу, та американської — OSIRIS-REx, що у вересні-2023 привезла людям часточки ґрунту з 101955 Бенну.
Місія Tianwen 2 відбуватиметься за два основних етапи, які умовно можна назвати астероїдним та кометним. Під час першого космічний корабель, запущений на ракеті Long March 3B, здійснить наближення та точну посадку на астероїд, далі спробує виконати забір тамтешнього ґрунту і каміння у спеціальний відсік для зберігання. Після цього зонд попрямує до Землі, де вивільнить свою посадкову капсулу зі зразками астероїда, і візьме курс до комети 311P/PANSTARRS.
Важливо розуміти, що на травень 2025 року намічений тільки запуск Tianwen 2. За початковим планом космічної місії, зонд наблизиться до астероїда не раніше 2027 року. Відтак китайські вчені зможуть отримати дещицю його ґрунту лише наприкінці поточного десятиріччя. Наближення та подальше дослідження комети 311P/PANSTARRS відбудеться у середині 2030-х років. Хай там як, очікування запуску Tianwen 2 того варте, адже для Китаю це буде перша місія з повернення зразків астероїда на Землю.
Отже, 2025 рік точно матиме чим здивувати поціновувачів космосу. Можливо, не всі з описаних вище подій відбудуться саме цьогоріч, оскільки космічні ініціативи дуже часто стикаються з затримками та перенесенням графіків. Але це аж ніяк не означає, що нам марно сподіватися їх побачити.