Традиція заможних людей матеріально підтримувати діячів науки і мистецтв походить своїм корінням з глибокої давнини. Багато у чому саме завдяки зацікавленості меценатів у мистецтві до наших часів дожили праці Вергілія та Горація, скульптури Донателло, сюрреалізм та абстракції Пікассо і Кандинського. Наука і технології, взяті під крило філантропів, також отримали свої плоди: започаткування шкіл сприяло вивченню природничих наук, накопиченню та систематизації бази знань.
Історія походження терміну
Меценатство як традиція матеріально заохочувати інтелектуальну і творчу працю з’явилося у часи Античності. Римлянин Гай Цильній Меценат (Gaius Cilnius Maecenas) з роду Вершників, близький друг імператора Октавіана Августа, своєю спонсорською діяльністю мимоволі перетворив власне ім’я — на ім’я загальне.
Як пристрасний прихильник латинської поезії Меценат організував спільноту літераторів, до якої входили Вергілій, Горацій, драматург Варій та інші родоначальники романської літератури. Гай Меценат заохочував членів гуртка матеріально та гарантував їм соціально-правовий захист.
Гай Цильній був прихильний і до змін у сфері столичної інфраструктури. За його прямого спонсорства в Римі на плато Есквіліна, на місці цвинтаря для незаможних людей та рабів, було розбито квітучий парк. Меценат профінансував засипку пагорба з цвинтарем шестиметровим шаром землі, а потім узяв на себе витрати на благоустрій парку.
Вочевидь, спонсорська діяльність існувала ще задовго до того, як нею почав займатися римлянин Гай Меценат. У античній Греції меценатство було навіть законодавчо регламентоване: податок на багатство платили всі заможні сім’ї Афін, Олімпії та інших полісів при організації спортивних ігор та святкових урочистостей. Охочих ухилитися від сплати податку не було, адже внесок у розвиток суспільного простору вважався громадянською почестю, а імена тих, хто надавав пожертви, гравірували на гранітних плитах.
У стародавньому Китаї стурбований проблемою підготовки управлінських кадрів Конфуцій організував за власний кошт школу для підготовки державних чиновників. Серед китайських імператорів існувала й традиція наближати до себе кращих поетів, художників і ремісників, іноді навіть роблячи з них сановників. Часто у цих випадках йшлося скоріше не про матеріальне заохочення, а про владний примус. Проте сама традиція все ж таки сприяла збереженню та розвитку культурної і наукової спадщини.
Епоха кліриків та колекціонерів
У Європі епохи раннього Середньовіччя активну роль у заступництві наук і мистецтв почала грати церква. За гроші духовенства та приватних донаторів (у традиції середньовічної Візантії — ктиторів) будувалися нові монастирі та церковно-парафіяльні школи. Згодом ці школи трансформувалися у перші європейські університети, які своєю чергою стали основою формування західноєвропейської наукової традиції.
Під прямим заступництвом церкви створювалися університети Болоньї, Венеції, Неаполя та Праги, Оксфорд та Кембридж. Університети сприяли написанню низки проривних для свого часу наукових праць, серед яких роботи Альберта Магнуса з природознавства De vegetalibus et plantis (“Про рослини”), De mineralibus (“Про мінерали”), і Роберта Гроссетеста, відомого як родоначальника систематичного методу у науковому аналізі.
Окрім церкви, до розвитку культури та науки залучалися і феодальні кола Європи. У Сицилії XI-XII століть король Рожер II, що прийшов до влади, заснував Сицилійське Королівство (1130 рік). До свого двору Рожер II запросив низку вчених, філософів і теологів арабського світу та Європи, чию діяльність король спонсорував зі своєї скарбниці. Робота із систематизації географічних даних арабського географа Абу аль-Ідрісі лягла в основу написання тому, що отримав хитромудру назву: “Розвага для людини, що прагне повного знання про різні країни світу”. Ця книга була зібранням найбільш актуальних географічних відомостей і картографувала Європу доколумбівської епохи.
Епоха Відродження лише підсилила роль меценатства у становленні суспільно-культурного життя. Накопичення перших приватних капіталів дозволило заможним сім’ям змагатися у безкорисливому благочесті з королями, папами та імператорами. Одним із них був Лоренцо Медічі — пріор (перший громадянин) Флорентійської Республіки, відомий своїм висловом: “У світі немає нічого більш гідного, ніж перевершувати інших у щедрості”.
На період правління Лоренцо Медічі (1469-1492) припадає розквіт флорентійського будівництва. Лоренцо Чудовий (як його називали співгромадяни) не тільки займався спонсорською діяльністю, а й умів залучати до неї інших. Усім поважним людям, які брали фінансову участь у благоустрої та розширенні міста, надавали вигідні податкові пільги. У Флоренції епохи Лоренцо Медічі займатися благодійністю було не лише престижно, а ще й вигідно.
У різний час Лоренцо підтримував Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Донателло та Боттічеллі, Марсіліо Фічіно і Піко делла Мірандолу. У період між 1434 та 1471 роком (за оцінками самого пріора) його сімейство витратило на меценатську діяльність 633 000 флоринів. На сьогодні еквівалент цієї суми дорівнює приблизно $460 млн.
Саме на епоху Відродження припадає поява основних форм меценатської діяльності, серед яких:
- Прямі замовлення художникам від донаторів та рекомендація їх іншим замовникам.
- Безоплатні фінансові дарування (земельні наділи, грошові суми, довічні утримання та пенсії).
- Нагородження титулами та взяття на службу.
- Організація навчальних закладів та науково-літературних спільнот.
- Допомога у вирішенні судових спорів та позовів, юридичне заступництво.
- Практика суспільного схвалення впливовою особою, яка сприяла просуванню бренду, майстра, художника чи цілого наукового спрямування.
Спонсори картин на релігійну тематику не лише отримували визнання суспільства та духовенства, а й були буквально вписані у полотна, займаючи почесні місця біля святих.
Фінансова підтримка впливала і на вивчення космосу в епоху Відродження. Так, Галілео Галілей, яким опікувалися вже наступні покоління сімейства Медічей, назвав на честь їхнього роду відкритий ним супутник Юпітера — Medicea Sidera (“Зоря Медічі”). Пізніше, за прямої спонсорської підтримки сімейства, була організована Академія досвіду (італ. — l’Accademia del Cimento), одна з перших європейських академій природничих наук, що займалася вивченням алхімії та астрономії.
Новий час та нові фінансові можливості
В епоху Нового часу, яка характеризувалася розвитком абсолютних монархій, спонсорська діяльність, як і раніше, зосереджувалася в руках правителів та династичних кланів, та переважно використовувалася для зміцнення влади і соціального статусу в суспільстві. У цей час активні інвестиції отримує військово-інженерна справа: нові фрегати з пороховим знаряддям сприяли не лише здійсненню нових великих географічних відкриттів, а й колонізації щойно відкритих народів.
Поширенню меценатства допоміг і перехід від аграрного суспільства до індустріального. Клас буржуазії, що тільки-но здійняв голову, бачив у спонсорській діяльності свій важіль на аристократію. Благодійні фонди, студентські товариства, а також інвестиції у будівництво та інфраструктуру сприяли зміцненню соціально-політичного статусу буржуа. При цьому зацікавленість у спонсорстві пояснювалася не лише особистим марнославством тих, хто жертвував. Розвиток науки та технологій давав поштовх модернізації економіки, дозволяючи заробляти на цьому тим, хто фінансував ці процеси.
ХХ століття зміцнило цю традицію завдяки спонсорській діяльності перших монополій у сфері фінансів і промисловості, а також розвитку комерційного ринку загалом. Поява торгових марок призвела до активізації спонсорства. Компаніям було вигідно підвищувати упізнаваність свого бренду за допомогою інвестицій у сфери громадського дозвілля та спорту. Так, Coca-Cola вже понад 100 років виступає офіційним спонсором Олімпійських Ігор, започаткувавши цю традицію ще 1896 року.
У цей час вимальовується чітка межа між двома формами меценатства: суспільно-соціальною і фондово-фінансовою. Поява Нобелівської, а пізніше й інших премій, спрямованих на підтримку науки і культури, передбачала насамперед суспільне визнання заслуг окремих діячів, а не загальне покращення умов ведення наукової діяльності в цілому. Інший напрямок меценатства — створення фондів підтримки — діяв в обхід індивідуальних винагород і зосереджувався на допомозі окремим галузям науки та культури завдяки накопиченню фондових капіталів.
На хвилі зростання економічної нерівності у XX-ХХІ століттях окремою формою ведення меценатської діяльності стає благодійність. Щороку на вирішення економічних проблем, пов’язаних із бідністю, кліматом, медициною та наукою, найбагатші люди світу жертвують мільярди доларів.
Сьогодні історія меценатства перетворюється на історію безкорисливого і благородного прагнення, яке намагається зробити наш світ кращим. Вона сповнена різноманіттям дивовижних організацій та імен, багато з яких будуть представлені у наступній статті цього циклу, присвяченій меценатам та спонсорам Нового часу.
