Підсумки першої половини 2025-го: події і тенденції поточного космічного року

Іноді літня спека дає нам зайвий час на те, щоб, ховаючись у прохолодній тіні, осягнути пройдений від початку року шлях. Для першої половини космічного 2025-го він став рекордним одразу за двома показниками: нарощування темпів розгортання супутників і тестування.

Основні зони інтересу незмінно зосереджувались навколо Місяця (та всіх типів космічних операцій, що сприятимуть його підкоренню), супутників (темпи розгортання з боку майже всіх учасників дивують від початку року) та космічної зброї, яка дедалі частіше користується ресурсом, що дають системи штучного інтелекту (ШІ). Тож розглянемо їх детально у брифі найвизначніших подій поточного року. 

Місяць: CLPS набирає обертів, але досі шукає нових виконавців

Амбітний стрибок на Місяць розпочався минулого року зі старту програми NASA Commercial Lunar Payload Services (CLPS), і продовжився у січні запуском Falcon 9. І аж ніяк не для всіх “пасажирів”, яких розмістили на борту ракети, цей космічний марафон у понад 365 000 км завершився вдало. 

Серед тих, кому це вдалося, був місячний посадковий модуль Blue Ghost від компанії Firefly Aerospace. Апарат, запущений в межах NASA CLPS, торкнувся поверхні Місяця 2 березня 2025 року. Місія доставила на земний супутник наукові експерименти й комерційні вантажі та працювала там 14 діб поспіль, успішно досягнувши всіх поставлених цілей.

Разом з Blue Ghost на тій же ракеті Falcon 9 стартував 15 січня й японський посадковий модуль Hakuto-R Mission 2, розроблений компанією ispace. На жаль, на відміну від апарата Firefly Aerospace, на нього успіх не чекав — 5 червня під час посадки він зазнав невдачі та зрештою розбився об місячну поверхню.

Інша посадкова платформа в межах NASA CLPS, IM-2 від Intuitive Machines, теж спробувала спуститися на Місяць 6 березня 2025 року, але перекинулася на бік, хоча й продовжила частковий радіообмін. Цього року за програмою CLPS ще мали б побачити запуск Blue Moon Pathfinder від Blue Origin, який очікувався в серпні 2025 року, проте був перенесений на 2026 рік. 

Місія стане тестовим польотом посадкового модуля Blue Moon Mark 1 від Blue Origin, і додатково нестиме комерційні корисні вантажі. Деяким з цих модулів належить випробувати основні технології для майбутньої системи висадки людей на поверхню (HLS). Нагадаємо, це буде основний космічний корабель, який має повернути людей на Місяць за програмою NASA Artemis.

У лютому 2025 року стало відомо про часткову реанімацію ще однієї космічної місії CLPS — Griffin Mission 1, яку реалізує Astrobotic Technology. NASA скасувало цю космічну місію 2024 року через значне перевищення початкового бюджету програми. Основний відсоток витрат був пов’язаний з головним вантажем посадкової платформи Griffin — місячним ровером Volatiles Investigating Polar Exploration Rover (VIPER). 

Ровер на колісному шасі мав розпочати свою 100-денну місію з пошуку водяного льоду поблизу місячного кратера Нобіле вже восени 2025 року. Але початкові $84 млн його вартості за час розробки перетворилися на $450 млн. Важливе уточнення полягає у тому, що 96% ($433,5 млн) цієї суми становила саме собівартість VIPER, тобто кожен кілограм цього космічного апарата масою 430 кг коштував понад мільйон доларів.

Собівартість VIPER спричинила настільки сильне викривлення гравітаційного поля, що в NASA зрозуміли: виключно бюджетним коштом ця платформа просто не відірветься від Землі. Однак аерокосмічне агентство конче потребувало, аби демонстрація можливостей самої посадкової платформи Griffin відбулася. 

З метою вирішити це питання NASA запропонувало повністю готовий та сертифікований до зльоту ровер безкоштовно тій компанії-партнеру, яка зможе організувати весь цикл космічної місії з його запуску, розгортання і навіть збирання та надсилання даних на Землю. Станом на кінець липня 2025 року такий одноосібний підрядник досі не знайшовся. Утім, стратегія аерокосмічного агентства однаково приємно дивує: замість того щоб консервувати повністю готовий до старту ровер або розібрати його на запчастини, обрано підхід, який потенційно може дати VIPER щасливий квиток у друге життя. 

Доки триває процес передачі VIPER у добрі (та багаті) руки, у NASA натякнули, що навіть втрата головного вантажу місії не має затримувати на Землі посадковий модуль Griffin від Astrobotic Technology. Багатьом хотілося побачити можливості основного космічного корабля місії, наступники якого у подальшому мають забезпечити людству сталу логістику на супутнику. 

Аби дотриматися вже розрахованих параметрів курсу ракети та витрат палива, масу ровера вирішили продублювати імітаційною платформою FLEX Lunar Innovation Platform (FLIP), яку Astrobotic Technology нашвидкуруч розробила йому на заміну. FLIP має стати попередником повноцінного ровера від Astrobotic Technology під назвою Flexible Logistics and Exploration (FLEX), який компанія хоче запустити в наступних мандрівках свого посадкового модуля Griffin. 

Історія з таким швидким відродженням місії Griffin 1 свідчить, що NASA починає адаптуватися до умов складних бюджетних скорочень, які роками його переслідують. Підхід справді дозволяє великим державним космічним агентствам економити бюджетні кошти на другорядних проєктах, водночас заохочуючи нових підрядників у власних інтересах. 

Дедалі частіше NASA переходить до моделі “космос як послуга” (Space-as-a-Service), де агентство фактично є клієнтом — купує послуги (запуск, доставка вантажів, навіть проживання на комерційних космічних станціях) у компаній-партнерів, які виступають своєрідними операторами.

Станом на 2025 рік людство наполегливо намагається налагодити сталий процес доставки на Місяць вантажів різного призначення й мети, від платформ з видобутку до використання ресурсів на місці, наприклад для вироблення ракетного палива або запасів повітря.

Від початку року ми спостерігаємо справжнє змагання виробників, які займаються розробками посадкових планетарних платформ. Вони представлені як у спрощеному вигляді для обсервації, так і важчими вантажними перевізниками, спроможними доставити на поверхню Місяця невеликий ровер, станцію для пошуку льоду або іншу космічну інфраструктуру. Усі ці прагнення об’єднані спільною метою — розбудова логістичного хабу на поверхні Місяця, яким потім людство скористається перед далекими космічними місіями.

Китай націлюється на астероїди й комети 

Ще одним цікавим космічним запуском першої половини 2025 року стала китайська місія Tianwen 2 (ZhengHe), що відбулася наприкінці травня. Мета космічного апарата — повернення зразків астероїда 469219 Kamoʻoalewa на Землю та детальне дослідження комети головного поясу 311P/PANSTARRS протягом цілого десятиліття. Ця місія є частиною більш розширеної китайської програми з дослідження Сонячної системи — Planetary Exploration of China (PEC), або ж просто Tianwen.

Унікальність Tianwen 2 полягає в подвійній активності: збір зразків астероїда та проліт іншої комети передбачені в межах спільної місії. Жодна з попередніх програм дистанційного дослідження комет і повернення зразків астероїдів, що здійснили NASA (OSIRIS-REx), ESA (Rosetta) чи JAXA (Hayabusa та Hayabusa 2), не виконували одразу два типи завдань. 

Старт Tianwen 2 відбувся 28 травня 2025 року — нічне небо над космодромом Січан розрізали спалахи ракетних сопел Long March 3B/E. Орієнтовна дата прибуття космічного апарата до астероїда 469219 Kamoʻoalewa — липень 2026 року. Після цього розпочнеться 9-місячний етап дослідження небесного каменя, вершиною чого стане спроба забору його зразків та подальша доставка їх на Землю. Під час близького прольоту повз нашу планету в листопаді 2027 року Tianwen 2 має скинути капсулу повернення із зібраними зразками. Далі зонд попрямує до наступної цілі місії — комети 311P/PANSTARRS, подорож триватиме близько семи років.

Із запуском Tianwen 2 Китай доєднався до місій з доставки на Землю об’єктів з інших космічних тіл Сонячної системи. Його дані зберуть більше інформації на довгій дистанції. Щодо інших успіхів космічного сектора КНР у першій половині 2025 року — слід відзначити активне нарощування ролі китайської орбітальної станції Tiangong Space Station (TSS). За її допомогою Китай тестує власні технології з доставки екіпажів на орбіту, космічні кораблі, скафандри тощо. 

Під час місії космічного корабля Shenzhou 20, який стартував 24 квітня 2025 року, продемонстровано вже два успішних виходи екіпажу в космос. Взагалі, TSS служить надійною платформою для наукових досліджень тайконавтів, зокрема у галузях фізіології людини, спостереження за Землею, робототехніки. Саме звідси починається китайська експедиція до можливої колонізації ближніх небесних тіл. 

Станом на середину 2025 року Пекін розробляє низку космічних апаратів для організації сталої присутності на Місяці. Основним транспортним засобом уже обрана ракета-носій Long March 10. У березні 2025 року відбулося успішне випробування маршових двигунів нового покоління YF-100K.

Пілотованим космічним кораблем для трансмісячних перельотів стане Mengzhou. У червні 2025 року завершилося важливе тестування його системи аварійного порятунку (pad-abort test). Mengzhou має доставити на орбіту Місяця посадковий модуль Lanyue, всередині якого перебуватиме екіпаж тайконавтів. Для позакорабельної активності вони одягатимуть місячні скафандри Wangyu, які наразі на початкових стадіях розробки. Орієнтовною датою старту постійних пілотованих місій на Місяць у КНР визначили початок наступного десятиріччя. 

Китай також планує запустити (або вже запустив у режимі секретності) 2-3 квантові комунікаційні супутники на низьку навколоземну орбіту впродовж 2025 року. Передусім це робиться для просування технологій квантового розподілу ключів (QKD) та розвитку глобальної мережі квантових комунікацій. Разом із цим країна продовжує нарощувати власні широкосмугові супутникові мегасузір’я — китайці щомісяця інтенсивно виводять на орбіту нові апарати Guowang та Qianfan, які позиціонуються як ключові не американські конкуренти Starlink. Активні темпи розгортання сузір’їв є частиною глобальної стратегії КНР щодо посилення своєї цифрової економіки та забезпечення глобальних послуг зв’язку. Та не одні китайці цього року переживають справжній супутниковий бум. 

Посилення супутникових угруповань на тлі зростаючої мілітаризації космосу

Одразу від початку року стало зрозуміло: розгортання на орбіті лише прискорюватиметься, а його темпи будуть вибуховими. Вже до травня 2025-го кількість активних супутників навколо Землі збільшилась на третину від свого показника станом на початок року. Інтенсивність у нарощуванні парку супутників була особливо помітною з боку приватних гігантів: за сім місяців року SpaceX уже здійснила 87 ракетних запусків, розгорнувши на орбіті 1320 (і це тільки власних) апаратів. Загалом же на кінець 2025 року кількість робочих супутників навколо Землі може наблизитися до 13000. 

Серед них — майже 1000 супутників одного тільки мегасузір’я Starlink. На початку року, у січні, їх було близько 6850, наразі уже стало 9394, після останнього запуску 14 серпня.

Якщо ж взяти всі космічні апарати, які запускає у космос компанія Ілона Маска, вийде, що ця цифра наближається до 1700 — а це близько ¾ від усіх супутників, розгорнутих усіма країнами за першу половину 2025 року. Що ж, масштаб встановленої SpaceX монополії на космічні запуски вражає навіть у 2025 році.

Інші фактори, які пояснюють бум розгортання супутників, пов’язані з глобальною напруженістю в світі, до якої зараз так чи інакше причетні всі провідні космічні держави. Саме це змушує країни активніше залучатися у розробку нових космічних систем і переосмислювати використання старих, уже розгорнутих. Саме тому Пентагон, як і раніше, незмінно вельми зацікавлений у космічних можливостях та супутниковому ресурсі Ілона Маска. На сьогодні Starlink міцно інтегрований у систему військового та урядового зв’язку.

Крім цього, до кінця року SpaceX має подвоїти кількість активних супутників Космічних сил США (USSF), розширивши її з 50 до 150. Нові апарати будуть призначені для моніторингу та обсервації Землі, організації захищеного зв’язку, зокрема й каналів стратегічної комунікації SATCOM. Здається, 100 нових супутників для USSF — доволі велика кількість, однак слід пам’ятати, що нова стратегія щодо побудови більш стійких і розгалужених мереж завзято залучає приватні супутники зв’язку в процес збирання та передачі інформації. А отже, до цьогорічного укріплення американського супутникового угруповання можна віднести й уже розгорнуту тисячу супутників Starlink, а також низку інших супутникових компаній, задіяних у підсиленні нацбезпеки. 

Подібні супутники подвійного призначення розгортає не тільки США, але й КНР. Китайські супутники на LEO та GEO дедалі частіше демонструють більш просунуті маневрові можливості, що викликає занепокоєння щодо їхнього потенційного використання у космічних конфліктах. Пекін, немов пряме віддзеркалення Вашингтона, продовжує нарощувати кількість космічних запусків, які можуть мати потенційно військове застосування. Передусім це стосується вже згаданих вище прямих аналогів Starlink — мегасузір’їв Qianfan (яке раніше навіть називалося G60 Starlink) та Guowang. Разом вони обіцяють розгорнути на навколоземній орбіті десятки тисяч активних супутників для широкосмугового покриття. Загалом 2025 рік наполегливо демонструє, що швидке розширення цивільних і військових космічних можливостей — гра, в яку КНР пропонує США пограти удвох. 

Бізнес: чим пахнуть космічні гроші зараз?

Тенденція до загального підвищення мілітаризації у космосі станом на 2025 рік краще візуалізується, якщо поглянути на зростаючі цифри інвестицій саме в оборонний космос. За оцінками Precedence Research, сьогодні світовий ринок військових супутників охоплює $17,3 млрд. Стабільний значний приплив інвестицій у цей сектор прогнозовано має збільшити його до $27,69 млрд уже до кінця 2032 року. Утім, неспинне нарощення військових конфронтацій на Землі, яке ми спостерігаємо останній рік, однозначно сприятиме зростанню цих фінансових обсягів. 

На глобальному бізнес-полі за першу половину 2025-го було помітно 9% зниження обсягів злиттів і поглинань (M&A), порівняно з першою половиною 2024 року. Однак, поряд зі зменшенням кількості угод, на 15% зросла їхня вартість, що свідчить про зміщення гравців до крупніших, а можливо, й більш стратегічних типів угод. Якщо згадати, що пильну увагу космічному сектору цього року приділяють обороні відомства всіх країн світу, тенденція стає вже зрозумілішою звичайному спостерігачу.

Окремо було помітне посилення публічно-приватної співпраці (Public-Private Partnership, PPP) у космічних проєктах. Дуже яскравим прикладом цього підходу є ситуація з ровером VIPER та рішенням NASA замість консервації готового апарата шукати можливого виконавця проєкту серед приватного сектора компаній-партнерів. Очевидне й посилення ролі національних урядів у підтримці космічної галузі. Держави світу починають рухати індустрію вперед в умовах постійно зростаючої напруги — країни прагнуть здобути надійний доступ до космічних послуг у разі переродження регіональних збройних конфліктів у світову війну. 

За пів року істотно збільшилися внутрішні інвестиції в американському секторі. Покупці як з Північної, так і з Південної Америки наростили вкладення у космічний сектор на 16% у першій половині 2025 року. До того ж 91% цього капіталу залишилося в межах регіону, що вказує на посилення внутрішнього ринку. В США це можна пояснити трендами на захист свого ринку космічних послуг, а також необхідністю розвивати власну космічну інфраструктуру. Можливо, подібна реакція сформувалася і внаслідок заяв нової адміністрації Білого дому про бажання розгорнути нову національну багаторівневу архітектуру протиракетного захисту — Golden Dome. 

В Азійсько-Тихоокеанському регіоні теж суттєво покращився інвестиційний клімат галузі NewSpace, зокрема й відносно Америки. Покупці з Азійсько-Тихоокеанського регіону більш ніж подвоїли свої інвестиції, які раніше становили 22% від загальної вартості їхніх угод. 

Нові вектори розвитку як космічного бізнесу, так і його основних проблем спробували визначити учасники й гості Конгресу нової космічної економіки, який відбувся у Барселоні 3-4 липня. Серед думок, що лунали на форумі, особливо цікавими стали дискусії щодо впровадження нових методів сталого розвитку в космосі (Sustainability in Space) і проблематики космічного сміття, зокрема розглянули технології активного його видалення, норми і правила для відповідальної експлуатації орбіти. Сприяння “зеленому переходу” (green transition) за допомогою космічних технологій незмінно домінує на полях подібних заходів. 

З огляду на бурхливі темпи розгортання Starlink та не менш амбітні плани щодо його основного американського конкурента — інтернет-сузір’я Amazone Kuiper, Конгрес організував панельні зустрічі для обговорення глобального підключення та підвищення стійкості мереж. Серед запропонованих підходів — інтеграція супутникового зв’язку “прямо до пристрою” (Direct-to-Device, D2D), що відбувається просто у стільникові мережі. Широке коло телесат-підприємців розмірковували також про нові моделі монетизації 5G і перспективи використання 6G-стандарту стільникового зв’язку, який може надати тисячократне підвищення швидкості передачі даних.

Багато спостерігачів, зокрема, прогнозують велику “ШІ-центричність” майбутньої 6G, що потребує відповідних інструментів для її реалізації і підтримки. Наразі все частіше можна помітити, що космос почав серйозніше ставитися до впровадження підходів на основі ШІ. Роль штучного інтелекту в автоматизації та покращенні мережевих операцій і обробці космічних даних обіцяє кратно перевершити усі обчислювальні можливості, якими людство володіло до того. Застосування подібних ШІ-систем у процесі обробки космічних даних для різних галузей, включно з сільським господарством, логістикою, моніторингом інфраструктури, боротьбою зі змінами клімату, обіцяє великий потенціал і зміцнення цих секторів космічної економіки. 

Та найбільш активною зоною впровадження ШІ-технологій залишається мілітаристська. У травні 2024 року Космічні сили США уклали контракт на $1,2 млрд на розгортання 48 ШІ-керованих SAR-супутників для автономного виявлення мобільних ракетних установок. У IV кварталі 2025 року ця угода сягне етапу своєї початкової операційної спроможності, після чого перші для USSF SAR-супутники на базі ШІ-оператора почнуть з’являтися на орбіті.

Плани щодо збільшення кількості власних SAR-супутників має й Японія, щоправда, у менших обсягах. Нещодавня програма вартістю $950 млн, про яку оголосило міноборони країни, передбачає розгортання впродовж 2025 року 12 супутників з інфрачервоними сенсорами та ШІ-процесорами для відстеження гіперзвукових планерів і ракет. Офіційно це робиться як відповідь на регіональні загрози. Але якщо згадати, що за підсумками Другої світової Японія так і не підписала мирну угоду з росіянами — підвищення обізнаності в такий спосіб може слугувати своєрідним запобіжником від можливого прояву агресії.

Політичні заяви світових лідерів та впровадження нових типів ASAT-зброї підігрівають загальний ринок мілітаристського космосу. З одного боку, цей час напруги надає додаткову можливість заробити на тих же ракетах-носіях, з іншого — загрожує в короткий термін знищити всі власні активи на орбіті. Але поки що ці активи сторони продовжують нарощувати, за словами кожної, виключно з міркувань власної безпеки.