2025 рік в європейському космічному секторі запам’ятався 50-річчям ESA і першим орбітальним запуском Ariane 6. Стартувала місія Biomass для створення глобальної мапи лісів, а супутник EarthCARE дозволив отримати унікальні знімки — від тропічного циклона Vince до струменів диму канадських лісових пожеж і полярних стратосферних хмар.
2026-го на нас чекає не менше цікавих подій — випробування ракет, запуски нових наукових апаратів, подальший розвиток програм спостереження за Землею і перший тривалий політ астронавта ESA на МКС. Поки точні дати узгоджуються, а проєкти деталізуються, пропонуємо придивитися до найцікавіших і найочікуваніших з них.
Пілотована місія εpsilon на МКС
Француженка Софі Адено була визначена для подорожі на МКС у 2022 році, і от нарешті в лютому зі ще трьома астронавтами вона вирушить у шестимісячну місію εpsilon. Місія, назва якої відсилає до п’ятої літери грецького алфавіту і п’ятої за яскравістю зорі в сузір’ї Лева, стартує з Космічного центру імені Кеннеді.
Адено приєднається до екіпажу Crew 12 на борту капсули Dragon і протягом пів року виконає понад 200 наукових експериментів, а також буде залучена до управління та технічного обслуговування станції. Заплановано освітній експеримент за проєктом ChlorISS, який допоможе в цікавій формі привернути увагу молоді до космосу і спонукати їх задуматися про кар’єру в науці. Роботу Софі безпосередньо контролюватиме центр CADMOS, що займається розробкою застосунків для роботи в умовах мікрогравітації та управлінням космічними операціями у Французькому космічному агентстві (CNES).
Це буде перший політ французького космонавта на МКС після місії Томаса Песке Alpha 2021 року. А Софі Адено також стане другою француженкою в складі екіпажу МКС через 25 років після Клоді Еньєре.
Джерело: esa.int
Перший запуск Ariane 64
На перший квартал 2026 року заплановано дебют Ariane 64 — нової європейської ракети-носія сімейства Ariane, розробленої для виведення корисного навантаження на низьку опорну або геоперехідну орбіту. Це відбудеться на тлі загального збільшення кількості запусків Ariane 6, яка працює в двох версіях: Ariane 62 і Ariane 64 — з двома й чотирма прискорювачами відповідно.
“Важча” версія Ariane 64 адаптована під виведення на орбіту великих наукових і військових супутників. Її корисне навантаження варіюється від 11,5 тонн до 21,5 тонн, залежно від орбіти. У свій перший політ Ariane 64 вирушить зі стартового майданчика на європейському космодромі у Французькій Гвіані, який побудувало й обслуговує CNES. Зі свого боку ESA контролювало процес закупівель і налагодило архітектуру системи запуску. У підготовці також беруть участь ArianeGroup (головний підрядник) і Europropulsion, що розробляє твердопаливний прискорювач P120C.
Джерело: esa.int
Запуск демонстраційної місії ESA Celeste
Наприкінці 2025 року ESA відзначило 30-річчя європейської супутникової навігації. А вже у першому кварталі 2026 року відбудеться перший запуск Celeste (раніше відоме як LEO-PNT) — угрупування з десяти супутників двох типів, які літатимуть поблизу Землі для тестування інноваційних сигналів у різних частотних діапазонах. Супутники проєкту Celeste будуть запущені з Нової Зеландії на ракеті-носії Rocket Lab Electron.
Протягом шестимісячного експериментального періоду вчені сподіваються оцінити роботу супутників спільно з Galileo, EGNOS та іншими системами GNSS. У перспективі це допоможе надавати більш якісні та надійні послуги супутникового позиціонування. Кінцевою метою є додавання нового низькоорбітального рівня до європейських супутникових навігаційних систем, в основі яких буде покладено Galileo. Очікується, що Celeste допоможе стимулювати європейські інновації та відкриє нові можливості для глобального ринку, а залучення партнерів до цього проєкту дозволить проводити нові експерименти для тестування розширених можливостей супутникових послуг.
Джерело: esa.int
Серія випробувань Space Rider
На початку 2026 року на полігоні Сальто-ді-Кірра (Сардинія, Італія) пройдуть випробування скидання Space Rider — першої в Європі багаторазової системи космічного транспорту, яка являє собою безпілотну роботизовану лабораторію. Вона буде запущена з ракети-носія Vega-C і перебуватиме на орбіті два місяці, впродовж яких всередині її вантажного відсіку об’ємом 1200 л будуть проводитися численні експерименти в галузі біомедицини, фармацевтики, біології, фізики та інших наук. У фіналі Space Rider повернеться на Землю зі своїм вантажем, здійснить посадку на злітно-посадковій смузі, а після розвантаження почне готуватися до наступного польоту. Для ESA це буде важливим кроком до створення власних багаторазових космічних кораблів.
Раніше моделі Space Rider уже скидалися на Землю з гелікоптера з висоти 2,5 км, коли перевірялися алгоритми наведення й навігації. А поки що очікуємо першого тестування системи скидання, в якому буде використовуватися точна копія спускового модуля — тієї ж аеродинамічної форми і ваги.
Джерело: esa.int
Випробування ракети Themis
Окрім чергових випробувань Space Rider у першому кварталі 2026 року, на нас чекає демонстрація повномасштабного елемента ракети Themis під час зльоту й посадки. Випробування пройдуть у Космічному центрі “Есранж” у Швеції. Демонстраційний зразок багаторазового ракетного ступеня Themis компанії ArianeGroup був повністю зібраний восени 2025 року у Франції і зараз перебуває на стартовому майданчику. Сам апарат заввишки близько 30 м з діаметром 3,5 м оснащений кріогенною рушійною установкою, що працює на двигуні Prometheus.
Заплановані випробування допоможуть отримати важливі дані для перевірки технології будівництва багаторазових європейських ракет-носіїв. Координатором проєкту SALTO, в межах якого розробляється й Themis, виступає компанія ArianeGroup, а управління взяла на себе організація HaDEA.
Джерело: hadea.ec.europa.eu
Європейський модуль ESM стане частиною місії Artemis II
Не пізніше квітня 2026 року чотири астронавти (троє американців і канадець) вирушать з Космічного центру Кеннеді в десятиденну подорож навколо Місяця під час першої за понад 50 років пілотованої місії до природного супутника Землі. Одним із ключових компонентів космічного корабля Orion стане службовий модуль ESM, збудований європейцями. Модуль, розроблений компанією Airbus, забезпечує роботу рушійної установки, електроживлення, управління температурою та іншими системами життєзабезпечення астронавтів. Це те, що критично важливо для максимально комфортного й безпечного перебування людей у космосі.
Джерело: nasa.gov
Запуск Smile — спільної з Китайською академією наук місії
Космічний апарат Solar Wind Magnetosphere Ionosphere Link Explorer (або просто Smile) дасть змогу отримати повніше уявлення про те, як Земля реагує на потоки частинок і спалахи випромінювання від Сонця. Місія з візуалізації магнітного поля нашої планети стартує з європейського космодрому у Французькій Гвіані на ракеті-носії Vega-C у квітні 2026 року. Більше 120 000 км над Північним полюсом, чотири наукові інструменти і понад 250 дослідників, які аналізуватимуть отримані дані, — план на найближчі три роки подорожі Smile.
Це дозволить людству заповнити прогалини в розумінні природи сонячного вітру, сонячних бур і космічної погоди, а в перспективі поліпшити безпеку астронавтів і технологій у космосі. Раніше деякі космічні апарати вже спостерігали за сонячним вітром і викидами корональної маси на Сонці, але місія Smile буде унікальною: завдяки широкому огляду в рентгенівському та ультрафіолетовому випромінюванні вона допоможе скласти дійсно глобальну картину взаємодії Сонця і Землі. Крім того, вона вперше в історії зможе спостерігати північне сяйво безперервно протягом 40 годин.
Джерело: esa.int
Релізи даних з Euclid і Gaia
У 2026 році вчені отримають наступний блок даних від космічної обсерваторії Euclid, розробленої Європейським космічним агентством і запущеної влітку 2023 року. Зараз цей телескоп займається картографуванням структури Всесвіту, спостерігаючи за півтора мільярдами галактик на відстані до десяти мільярдів світлових років. А також допомагає зрозуміти, як вона розширювалася упродовж усієї історії існування і яку роль в цьому відігравали гравітація й темна матерія.
Загалом за шість років Euclid збере кілька десятків петабайт даних для створення найбільшого на сьогодні каталогу космічних об’єктів. У листопаді 2023 року телескоп надав перші повнокольорові зображення великої ділянки неба, а в червні 2026-го відбудеться проміжний випуск даних перед основним, запланованим на жовтень цього ж року.
Як телескоп Euclid за допомогою двох своїх інструментів вивчає небо:
Наприкінці року також очікується перший повний випуск даних з Gaia — оптичного космічного телескопа, запущеного ESA в 2013 році для складання найточнішої 3D-мапи Чумацького Шляху. Буде оприлюднено понад 500 ТБ даних з більш ніж 2,7 млрд джерел, включно з тими, що не публікувалися раніше. І це неймовірно важлива подія для астрометрії!
Останні два апарати Cluster повернуться в атмосферу Землі
Європейська місія Cluster з дослідження магнітного поля Землі остаточно завершиться в серпні-вересні 2026 року, коли в атмосферу нашої планети увійде останній з двох апаратів, що залишилися на орбіті. З початку цього століття чотири супутники вивчали природу сонячних бур і розкривали складні взаємозв’язки між Сонцем і Землею. Офіційно місія скінчилася 8 вересня 2024 року, коли космічний апарат Salsa приводнився в південній частині Тихого океану. ESA використовує інформацію про те, як супутники один за одним входять в атмосферу, щоб зробити цей процес ще безпечнішим.
Джерело: esa.int
Початок будівництва нового космічного центру
У другій половині 2026 року розпочнеться будівництво космічного технологічного центру — ESA із Португалією домовилися інвестувати в нього €15 млн. Для майбутнього об’єкта було обрано острів Санта-Марія на Азорських островах. Він має відповідні технічні параметри для розміщення стартового майданчика для першого повністю багаторазового європейського орбітального апарата Space Rider. Його запуск заплановано в 2028 році з космодрому у Французькій Гвіані, а посадка намічена якраз на острові Санта-Марія.
Майбутній Космічний технологічний центр “Санта-Марія” обслуговуватиме португальських, європейських і світових гравців, сприяючи інноваціям та економічному розвитку Азорських островів. Зараз на острові розташована однойменна станція S-діапазону — одна з перших у глобальній мережі наземних станцій ESA Estrack з можливістю відстеження ракет-носіїв.
Джерело: spaceport.pt
Hera прибуде до Діморфа
Місія ESA Hera вивчатиме наслідки місії NASA DART, протягом якої спеціальний зонд у вересні 2022 року навмисно врізався в Діморф, супутник астероїда Дідім. Нагадаємо, тоді вперше в історії за допомогою кінетичного удару була змінена орбіта небесного тіла.
Автоматична міжпланетна станція Hera в кінці 2026 року має досягти системи Дідіма і розпочати виконання наукової програми. Очікуємо, що це стане одним з наймасштабніших експериментів з радикального поліпшення планетарного захисту.
Джерело: esa.int
Запуск місії FLEX з вивчення фотосинтезу
Прилад Fluorescence Explorer (FLEX), який у третьому кварталі 2026 року вирушить на орбіту на Vega-C з космодрому Куру в межах дослідницької місії Earth Explorer, буде 3,5 роки збирати інформацію про стан зелених насаджень на Землі. Це допоможе вченим зрозуміти, як вуглець переміщується між рослинами і атмосферою, а також, як фотосинтез впливає на кругообіг вуглецю і води. А це, зі свого боку, має важливе значення в контексті продовольчої безпеки — до 2050 року потрібно на 50% збільшити сільськогосподарське виробництво, щоб задовольнити попит зростаючого населення Землі.
Джерело: esa.int
Виведення на орбіту Меркурія місії BepiColombo
У NASA називають BepiColombo другою і водночас найскладнішою в історії місією з виходу на орбіту Меркурія. Сюди важко дістатися орбітальним апаратам, але це не може бути перешкодою для того, щоб більше дізнатися про історію всієї Сонячної системи.
За планом місія, запущена ще в 2018 році, прибуде до Меркурія в листопаді 2026-го, і після серії маневрів на його орбіту будуть виведені два космічних апарати — MPO і Mio. Наукові дослідження почнуться у 2027-му, щоб знайти відповіді на безліч непростих запитань на кшталт, чому у Меркурія є магнітне поле або, наприклад, як з’явилися незвичайні западини на його поверхні?
Джерело: esa.int
Запуски супутників Meteosat Third Generation, MetOp-SG B1 і Copernicus Sentinel-3
Система Meteosat Third Generation для моніторингу погоди з геостаціонарної орбіти складатиметься з супутників двох типів: чотирьох MTG-Imager і двох MTG-Sounder. По одному з них уже запустили в 2022 і 2025 роках відповідно. А в 2026-му очікується запуск другого MTG-Imager на ракеті-носії Ariane 6 з європейського космодрому у Французькій Гвіані. Третій апарат у системі Meteosat Third Generation завершить створення першого сімейства супутників, яке надаватиме безцінні метеорологічні дані протягом наступного десятиліття. Завдяки своїм приладам Lightning Imager, супутники відкривають нові можливості для європейських метеорологічних апаратів, безперервно спостерігаючи за більш ніж 80% видимої поверхні Землі.
Восени 2025 року стало відомо, що MTG-Imager 2 пройшов термовакуумні випробування і два його прилади успішно встановлені на платформу супутника. Це стало результатом спільної роботи ESA і компанії Eumetsat, яка займається проєктуванням наземних систем та експлуатацією супутників.
Джерело: esa.int
Крім цього, у другому півріччі відбудеться запуск третього за рахунком супутника системи Copernicus Sentinel-3. Разом з двома запущеними раніше апаратами цього сузір’я йому належить вимірювати параметри суходолу й океану, льодовиків і земної атмосфери для моніторингу та прогнозування погоди.
Моніторинг погоди виконуватиме ще один супутник, запуск якого заплановано на 2026 рік — MetOp-SG B1. Як і попередник, доставлений на орбіту ракетою-носієм Ariane 6, він отримуватиме високоточні значення температури, кількості опадів, сили вітру та хмарності.
Запуск місії Plato
Запланована ESA на четвертий квартал місія PLAnetary Transits and Oscillations of stars (Plato) детально вивчатиме схожі на Землю екзопланети на орбітах аж до придатних для життя зоряних зон. Оснащена 26 камерами, місія дозволить ученим дізнатися розміри та інші параметри безлічі екзопланет у нашому Всесвіті, і зрозуміти, на яких із них потенційно можуть виявитися ознаки життя. Запуск відбудеться на ракеті-носії Ariane 6 з космодрому у Французькій Гвіані, після чого космічний апарат буде виведений на гало-орбіту навколо точки Лагранжа.
Джерело: esa.int
Європейський космічний сектор вступає в 2026 рік з вражаючим переліком великих місій. Триватимуть випробування та експлуатація Ariane 6, розвиватимуться програми з комерціалізації космосу та підтримки європейської ракетної індустрії. Ці проєкти показують, що Європа не тільки наздоганяє глобальних лідерів у ключових напрямках, але й вибудовує власну довгострокову стратегію присутності в космосі — стійку, багаторазову та орієнтовану на науку, безпеку й економічне зростання.
