Українська влада і суспільство, особливо в умовах війни з росією, повинні думати про майбутнє країни, зокрема й про розвиток потенціалу молоді. І приділяти пильну увагу вихованню інженерів, які мають взяти на себе відповідальність за розвиток виробництва та технологій — як цивільних, так і військових. Одним із напрямків для заохочення молоді саме до інженерної справи можуть стати інженерні гуртки, такі як спортивні для ракетомоделістів.
Ракетомодельний спорт — це змагання у майстерності створення моделей ракет, яким належить виконати певні завдання. Люди, що цим займаються, по суті, тренують власні інженерні навички. І саме такі інженери потрібні Україні для розбудови промисловості та взагалі заради майбутнього. Але чи здатні “дитячі іграшки” перетворитися на реальні ідеї та вироби?
Що таке ракетомодельний спорт
У сучасному світі спорт — це не лише змагання у силі, спритності та витривалості. Чимало видів діяльності демонструють інші навички. Змагання у технічних або моторних дисциплінах передбачають уміння доправити транспортний засіб у певну точку чи область за дотримання визначених умов.
Найвідоміший технічний вид спорту — перегони “Формули-1”. На їхньому прикладі добре видно, що у подібних видах спорту важлива не лише майстерність людини, яка керує транспортним засобом, але й інженерний талант команди, що готує болід до старту.
Ракетомоделювання чимось дуже схоже на “Формулу-1”. Тільки тут участь людини під час самого польоту ракети зовсім зведена до нуля. Вирішальною є робота саме команди на етапі підготовки. Загалом це демонстрація вміння побудувати складну техніку в умовах обмеженості матеріалів.
Фото: Федерація ракетомодельного спорту України
У сучасному ракетомоделюванні моделі ракет поділяються на дванадцять категорій — від S1 до S12. У кожній з них модель має робити щось своє: набрати максимальну висоту, приземлитися близько до певної позначки або просто продемонструвати свою виняткову схожість із реальним носієм, який дійсно виводить чи колись виводив вантажі на орбіту. Крім того, у змаганнях беруть участь різні планери з реактивними прискорювачами.
Ракетомодельний спорт в Україні
За загальної ваги до двох десятків кілограмів і максимальної висоти польоту у кілька кілометрів ракети, нехай “іграшкові”, все ж потребують відповідальності та знань, як саме з ними поводитися. Самі по собі для якихось практичних цілей вони не годяться, але історично ракетомодельний спорт розвивався у тих країнах, що мали власну “дорослу” ракетну промисловість.
Не є виключенням і Україна. Від радянського минулого країні дісталася не тільки відповідна галузь промисловості, але й гуртки ракетомоделістів. Вони не зникли за останні 30 років, а трансформувались у нову сучасну культуру.
Фото: Todd Schweim
Передусім ракетомодельний спорт спрямований на старших школярів. Саме підлітки, яким сподобалися демонстрації, влаштовані старшими товаришами, і поповнюють сучасні гуртки. Хоча й дорослі часто не полишають цієї справи все життя.
До широкомасштабного вторгнення в Україні постійно відбувалися змагання ракетомоделістів за підтримки ГО “Асоціація Ноосфера”. Українські спортсмени регулярно їздили на міжнародні змагання і здобували призові місця.
З початком широкомасштабного вторгнення всі внутрішні змагання довелося припинити. Ракетомоделісти навіть не мали змоги здійснювати тренувальні запуски, випробовуючи нові ідеї. Але міжнародні змагання ніхто не скасовував, і в 2023 році українська збірна змогла привезти загалом 14 медалей (золотих, срібних і бронзових) з чемпіонату світу, що відбувся у США.
Чи важко створити ракету?
На перший погляд, ракета влаштована достатньо просто. Головне, що знадобиться — речовина, яка при горінні дає велику кількість високотемпературних газів. Також потрібна камера, де вона горітиме, й сопло, крізь яке виходитимуть продукти згоряння, що створюватимуть тягу. Ще треба щось, щоб паливо в камеру потрапляло поступово. Усе це запаковується в корпус і оснащується засобами керування та стабілізації польоту.
Проте на практиці отримати за цим рецептом ракету, здатну піднятися на кілька сотень метрів у повітря, вкрай складно. Необхідно розуміти фізику процесу згоряння палива і розширення газів. Слід рахувати вагу кожного окремого елемента, з якого складаються ракети, знати, що таке центр мас, і які обертові моменти виникатимуть у ракеті під час руху.
Абсолютна більшість відомостей про це входить до шкільної програми, втім, для учнів вони переважно так і лишаються мертвим вантажем. А ось людина, яка проєктує ракети, повинна розуміти, як використовувати ту або іншу формулу.
Опанування усіх цих навичок потребує часу і практики. І саме їх відпрацьовують учасники ракетомодельних гуртків у всьому світі. Профільної освіти у галузі авіа- та ракетомоделювання це не замінює. Однак, якщо людина вже здобула досвід запусків “іграшкових” ракет, вона одразу знайде практичне застосування тому, що їй пояснюють на лекціях, а також швидше засвоїть новий матеріал.
Усе вищесказане стосується тільки моделей ракет. Щодо пристроїв, які мають виконувати щось корисне, скажімо, виводити супутники на орбіту чи підривати ворожу бронетехніку, все значно складніше, хоча є й виключення. Наприклад, твердопаливна ракета для БМ-21 “Град” конструктивно не так уже й сильно відрізняється від того, що запускають школярі.
Що створюють ракетомоделісти
Основна задача будь-якого інженера — створити із доступних матеріалів і механізмів продукт із заданими властивостями з мінімальними витратами. Які він для досягнення цієї мети використовує технологічні прийоми та розрахунки — питання його майстерності.
І команда “Формули-1”, і ракетомоделісти створюють один або дуже обмежену кількість зразків своєї техніки із видатними характеристиками. Але при цьому витрати праці на його виготовлення, як правило, не дуже обмежені. Головне — показати результат відповідно до вимог.
Саме ці вимоги і формують кінцевий дизайн моделі ракети, яка має бути найкращою в своїй категорії, але більше ні для чого іншого не згодиться. Тобто не йдеться про реальне досягнення орбіти чи доставку корисного вантажу.
Що ще важливо, на відміну від промислових інженерів, ракетомоделісти власноруч виробляють те, що вигадали. Водночас інженеру-ракетнику належить продумати конструкцію свого апарата так, аби інші люди, зовсім не знайомі з його геніальними ідеями, могли б запустити виробництво на стандартизованому обладнанні.
І саме цим навички ракетомоделістів відрізняються від навичок інженера. Тому сказати, що нам потрібні гуртки, аби на їх основі виникли українська SpaceX та завод, що випускає гіперзвукові ракети, неправильно. Школярі не почнуть чарівним чином виробляти аналоги Falcon. Однак це допоможе закласти підґрунтя до налагодження такої промисловості.
Розвиток людського потенціалу
Свого часу ракетна промисловість зародилася внаслідок прагнення невеликої групки диваків досягти космосу. Як і більшість високотехнологічних галузей промисловості, з’явилася завдяки мріям незвичайних, але дуже розумних людей. І саме це змінило наш світ.
Потенційно у кожному суспільстві може бути набагато більше людей, здатних створювати щось високотехнологічніше, ніж є зараз. Проте для цього треба виявити їхні здібності, озброїти знаннями й навчити ними користуватися на благо собі та людям. Це називається розвитком людського потенціалу. Що більше складних речей у середньому вміє робити окремий член суспільства, то багатше і могутніше воно в цілому.
Освічені люди створюють високотехнологічні продукти, аби покращити життя суспільства, що продукує творчих людей, які прагнуть освіти. Така спіраль розвитку суспільства, де акцент поставлено на виготовлення продукту, а не сировини, формує і міцну промисловість, і технологічну незалежність. І, вочевидь, однією з головних рушійних сил такого суспільства буде молодь, яка наполегливо здобуває нові знання.
Ракетомоделювання, як і інші заняття з конструювання пристроїв з механізмами і випробувань, якнайкраще підходять, аби демонструвати молоді, що їм може дати розвиток власного потенціалу. Бо все починається зі справи, яка тебе захоплює. Саме вона є головним мотиватором освоювати нові знання, а ті за сприятливих умов здатні започаткувати нову промисловість.
