Жінки у космосі: від 60-х до наших днів

Пройшло майже 60 років з моменту запуску до космосу першої жінки-космонавта (16-19 червня 1963 року, Валентина Терешкова). Відтоді кількість жінок, які побували у космосі, впевнено наближається до 100. І це, якщо говорити тільки про жінок-космонавтів (93 жінки на березень 2024 року), адже жіночий внесок у розвиток космосу на Землі щодня роблять тисячі співробітниць науково-дослідних центрів і виробничих концернів.

Сьогодні наш матеріал буде присвячений жінкам у космонавтиці: піонеркам орбітальної авіації, вченим та інженерам, які вплинули на розвиток космічної галузі.

Жінки на орбіті

Першою жінкою, яку обрали для здійснення триденного космічного орбітального перельоту, стала радянська космонавтка Валентина Терешкова. Польоту в космос передувала досить тривала підготовка: Валентину випробовували в сурдокамері та термокамері — перша служила для симуляції умов герметичності космічного корабля, а друга тестувала реакцію космонавтки на високі температури і вологість всередині польотного модуля. Крім цього, Терешкова пройшла серію польотів на реактивному винищувачі МіГ-15 та низку тренувань в умовах невагомості.

У радянській програмі підготовки жінок-космонавтів брали участь понад 400 претенденток, з яких до лав космонавтів зарахували лише п’ятьох. Однією з них і була Валентина — саме вона мала підкорити космос.

16 червня відбувся запуск пілотованого космічного корабля “Восток-6”, єдиним членом екіпажу якого стала Валентина Терешкова. Вона провела на орбіті три доби, за які “Восток-6” устиг 48 разів обігнути Землю. Варто зауважити, що через понад 50 років Валентина й досі залишається єдиною у світі жінкою, яка здійснила одиночний космічний політ. 

На іншому боці земної кулі, в Америці, роль першої жінки-космонавта пророкували Джеррі Кобб — американській льотчиці-випробувальниці, яка була членкинею програми “Меркурій 13”. У межах програми було відібрано 13 жінок, що пройшли всі підготовчі передпольотні випробування нарівні з командою з семи астронавтів-чоловіків, учасників проєкту “Меркурій”. Серед усіх претенденток результат Джеррі Кобб був найкращим. На жаль, “Меркурій 13” мав теоретико-дослідницький характер, тож Кобб так ніколи й не судилося ступити на борт космічної капсули.

Замість Джеррі Кобб роль першої американки в космосі дісталася Саллі Райд. Астронавтка пройшла відбір, обійшовши за результатами понад 8000 конкуренток, і стала членкинею екіпажу космічного шатла “Челенджер” у межах місії STS-7, організованої NASA. Політ відбувся 18 червня 1983 року. Саллі провела на орбіті трохи менше тижня (6 днів, 2 години та 25 хвилин), після чого разом з іншими членами екіпажу вдало повернулася на Землю. У науково-космічних колах Америки досі заведено відзначати День Саллі Райд, який припадає на 26 травня (день народження самої Саллі), на знак вшанування жіночого внеску у розвиток космічної галузі.

Повсюдне використання космічних шатлів у програмах NASA буквально відкрило дорогу до космосу американським жінкам. Починаючи з 1980-х років, американок-астронавток суттєво побільшало: жінки стали частіше брати участь у коротких орбітальних місіях на шатлах, тривалістю до двох тижнів. Однак у питаннях відбору астронавтів для довгострокових космічних експедицій на МКС перевагу все ще віддавали чоловікам як фізично більш розвиненим та витривалим для цього типу діяльності.

Ця тенденція змінилася у березні 2001 року, коли Сьюзан Хелмс стала першим членом екіпажу МКС під час науково-дослідницької “Експедиції 2”, яка тривала шість місяців. А вже через сім років, у квітні 2008-го, американська астронавтка Пеґґі Вітсон стала першою жінкою-командиром екіпажу МКС. Вітсон була також першим професійним медиком на МКС і відзначилася кількома науковими працями у галузі медицини, що досліджували особливості функціонування людського організму в умовах невагомості.

Наукова та інженерна діяльність

Говорячи про вклад жінок у науку освоєння космосу, не можна не згадати вагомий внесок фізиків та математиків, які відповідали за розрахунки всіх основних параметрів майбутніх польотних місій. Однією з них була Кетрін Джонсон — видатна вчена-математик, яка співпрацювала з NASA ще за часів, коли організація називалася NACA (Національний консультативний комітет з аеронавтики). Перший вагомий внесок Кетрін у космонавтику — математично вірний розрахунок балістичної траєкторії суборбітального космічного польоту першого американського астронавта Алана Шепарда, учасника проєкту “Меркурій”. Джонсон була й затятою прихильницею комп’ютеризації космічного агентства, повсюдно вводячи практику використання комп’ютерів для здійснення всіх математичних розрахунків льотних траєкторій космічних апаратів. Внесок Джонсон важливий не лише тому, що вона подолала бар’єри як жінка, а й як афроамериканка.

Жінки сприяли й запуску космічного телескопа Hubble. Однією з кураторів цього проєкту була Ненсі Грейс Роман, яка приєдналася до NASA за півроку після заснування агентства, наприкінці 1950-х років. Працюючи над проєктом супутникового телескопа понад два десятиліття, Ненсі отримала серед колег професійне прізвисько — Мати Хаббла. Запуск свого дітища в космічний простір Ненсі Роман зустріла вже на посаді виконавчого директора NASA — до неї жодна жінка не займала керівних постів в агентстві.

Жінки-фізики також часу не гаяли. Величезний внесок у розуміння природи Сонця та його впливу на інші об’єкти сонячної системи внесла астрофізик NASA Мадхуліка Гухатхакурта. За свою кар’єру вчена написала понад 70 наукових праць, переважно у галузі геліофізики. У межах програми дистанційного зондування зовнішніх шарів атмосфери Сонця, Spartan 201, Мадхуліка проводила дослідження сонячної корони. Її наукові праці дали широке уявлення про атомарні процеси, що відбуваються всередині зорі, а також пролили світло на процес утворення сонячних вітрів — потоки іонізованих частинок, що вириваються з сонячної корони.

Інженерний сектор космосу завдячує жінкам і появою низки інноваційних технічних рішень. Одним з таких є теплозахисний екран першого роботизованого марсохода проєкту Mars Pathfinder. У проєкті брала участь провідна технічна спеціалістка NASA Хай Тран. День, коли апарат доставив перше фото з поверхні Червоної планети на Землю, 4 липня 1997 року, Тран назвала одним із найщасливіших моментів свого життя.

Хай Тран також займалася проєктом зворотної капсули “Зоряний пил”, яка успішно приземлилася в штаті Юта 15 січня 2006 року, доставивши на Землю перші зразки комети. У цьому проєкті команда інженера Тран була відповідальною за створення теплозахисного екрана, який перешкоджав згорянню капсули у момент її входження в атмосферу Землі.

Сучасні космічні компанії та роль жінок у них

Станом на 2014 рік 11 із 17 (65%) запусків космічних апаратів у США були здійснені космічними компаніями (або за їхньої участі), керівні посади в яких обіймали жінки. Америка все ще залишається головним борцем за рівноправність у сфері традиційно чоловічого космічного сектора.

Мабуть, найбільш знаковим прикладом цієї боротьби є Гвен Шотуелл — президентка та головна виконавча директорка компанії SpaceX. Шотуелл по праву носить негласний титул “секретної зброї” SpaceX за вміння відчувати бізнес-стратегію компанії.

Гвен розпочинала свою кар’єру у 1988 році, працюючи в космічному дослідному центрі Aerospace Corporation в Ель-Сегундо. Спочатку Шотуелл курувала технічну та дослідницьку роботу, що стосується військових та науково-дослідних контрактів. Але Гвен хотіла проєктувати космічні кораблі. Тож 1998 року вона залишила Aerospace Corporation і обійняла посаду директора Microcosm Inc. — компанії, що виробляє бюджетні ракети малих корисних навантажень.

Проте найбільш вагомий вибір у своєму житті Гвен Шотуелл зробила через чотири роки, ставши у 2002-му “співробітником №11” у щойно організованій компанії Ілона Маска — SpaceX. 2008 року вона змогла обійняти посаду головної виконавчої директорки (СОО) компанії, яку займає й понині. У 2020-му Гвен посіла 49-те місце у списку найвпливовіших жінок світу за версією Forbes.

Ще однією знаковою жінкою у сфері космічного бізнесу є Мерилін Хьюсон, яка до березня 2021 року обіймала посаду стратегічного радника генерального директора аерокосмічного оборонного концерну Lockheed Martin. Мерилін присвятила концерну понад 30 років свого життя. У різні часи вона очолювала різні відділи компанії, встигнувши побувати виконавчою віцепрезиденткою підрозділу електронних систем Lockheed Martin, президенткою підрозділу Lockheed Martin Systems Integration, виконавчою віцепрезиденткою Lockheed Martin Aeronautics, а також президенткою та генеральною директоркою Kelly Aviation Center — дочірньої компанії Lockheed Martin.

І хоча науковий внесок Мерилін Хьюсон у справи аерооборонного концерну невеликий, її управлінські якості дозволили компанії ULA (дочірньому підприємству Boeing та Lockheed Martin) тривалий час залишатися провідним підрядником та постачальником ракет-носіїв для урядових космічних місій США.

Чи відкриє NewSpace дорогу жінкам?

Сьогодні понад третина співробітників NASA — жінки. Але лише 16% від їхньої кількості виконують функції начальниць та кураторок наукових програм. Крім цього, всього 11% з-поміж усіх людей, які колись побували на орбіті — жінки, і це зовсім не корелює з природним співвідношенням чоловіків та жінок на планеті Земля. Втім, активне впровадження NewSpace здатне змінити цю усталену традицію.

Аналізуючи сектор нової космічної економіки, компанія Evona з’ясувала, що лише 17% керівних посад у комерційних космічних компаніях NewSpace займають жінки. Понад 70% із них є засновницями або власницями космічних підприємств.

Але бувають і винятки. Наприклад, агентство з рекрутингу кадрів у космічний сектор Evona (що проводило дослідження) пишається своїм показником у 38% жінок, які займають провідні посади у компанії. Evona продовжує працювати над вирівнюванням співвідношення статі своїх співробітників, водночас не забуваючи уточнювати, що першорядним у процесі відбору кадрів є все ж таки не стать потенційного кандидата, а рівень його професійних якостей.

Якщо сегментувати аналітичне дослідження Evona за секторами зайнятості, можна побачити, що 29% жінок вважають за краще будувати свою кар’єру в області спостереження за Землею та обробки моніторингових даних. Ще 22% жінок на провідних посадах присвятили себе інженерії та виробництву космічного обладнання. В області запусків залучено лишень 10% від усіх жінок NewSpace. І по 9% з них займаються розробкою програмного забезпечення та науково-дослідницькою діяльністю.

Почасти нестача жінок в областях NewSpace — це проблема традиційного підходу в освіті, коли юнаки обирають фізико-математичні та інженерні спеціальності, а жінки віддають перевагу гуманітарним та економічним наукам. Допомогти в цьому здатна активна державна політика в галузі створення клімату гендерного рівноправ’я в професії — кар’єрного середовища, в якому жінки вже зі школи активно залучатимуться до STEM (Science, Technology, Engineering & Mathematics).