Аромат невагомості: чим пахне космос

Людина вивчає навколишній світ за допомогою п’яти органів чуття, одним з яких є нюх. А як щодо сприйняття космосу? Ми можемо спостерігати його в тисячах ракурсів, але чи здатні ми відчути його запахи? Вийти у відкритий космос і просто вдихнути повітря не вийде. По-перше, тому що там вакуум, хоча й не абсолютний — у великому просторі все-таки містяться деякі частинки, однак розподілені вони дещо інакше, ніж у земній атмосфері. А по-друге, це просто небезпечно для життя. Утім, маємо багато свідчень самих астронавтів, які описують подорожі і згадують дивні запахи, що супроводжували їх у космосі. Як це взагалі можливо?

Як ми дізнаємося про запахи в космосі

Органи чуття астронавтів у космосі працюють так само, як і на Землі, хоча скористатися ними вони можуть, лише одягнувши скафандр або перебуваючи на Міжнародній космічній станції. Проте дізнаватися про запахи в космосі можна й іншими способами. Наприклад, у 2022 році James Webb Space Telescope (JWST) виявив вуглекислий газ в атмосфері екзопланети WASP-39 b, газового гіганта за межами Сонячної системи. Космічний телескоп визначив наявність CO₂ за зміною яскравості зорі, коли екзопланета проходила перед нею. Цей спосіб дозволяє ідентифікувати й інші хімічні сполуки, присутні в атмосферах різних планет, щоб зрозуміти, який запах там переважає. До речі, CO₂ насправді не так уже й відчутно пахне — у високих концентраціях він ледь кислуватий, нагадує газовану воду.

Хімічний аналіз також показав, що в атмосфері Титана можна вловити молекули із запахом солодкого мигдалю, бензину і сірководню (останнім тхне риба, що розкладається). Розташований за 64 світлові роки від Землі розпечений газовий гігант, відомий як планета HD 189733 b, смердить тухлими яйцями. У хмарах, що пронизують спіральні рукави Чумацького шляху, міститься аміак, що має свій характерний запах — різкий, відразний, він нагадує нашатирний спирт. А газопилова хмара Стрілець В2 (Sagittarius B2) містить цілий коктейль сильно пахучих речовин: метанолу, ацетону, сірководню й етиленгліколю.

Аналіз космічних запахів насправді наближає нас до розуміння будови й історії Всесвіту, а також дозволяє робити припущення, де саме варто шукати ознаки позаземного життя. Астрофізик Субхаджит Саркар з Кардіффського університету спільно з колегами за допомогою все того ж космічного телескопа James Webb у 2023 році вивчав планету K2-18b. Ученим вдалося виявити на ній присутність диметилсульфіду. Він має характерний “морський” аромат і може бути однією з непрямих ознак наявності життя. Сама ж планета цікава насамперед як субнептун — найпоширеніший, але поки що недостатньо вивчений тип планет у галактиці, розмірами менший за Нептун, але більший за Землю.

У 2025 році Субхаджит Саркар і його колеги повторно проаналізували атмосферу K2-18b і, попередньо, виявили там хімічні речовини з характерним запахом, який можуть виробляти живі організми, наприклад фітопланктон або інші примітивні морські організми. Вчені достеменно не з’ясували, які небіологічні процеси призвели до появи виявлених хімічних сполук на цій планеті, але визначили, що їхні концентрації дуже високі і в 10 000 разів перевищують концентрації подібних речовин у земній атмосфері.

За допомогою іншого пристрою, 30-метрового радіотелескопа IRAM, вдалося встановити ймовірний запах в іншій частині Всесвіту. Це зробили вчені з Інституту Макса Планка. Вони досліджували Чумацький шлях у пошуках молекул білка і випадково з’ясували, що там цілком можуть бути присутні молекули етилформіату, що мають аромат рому з малиною.

Метал, іржа і стейк — які запахи астронавти відчували в космосі

Більшість астронавтів, описуючи свої уявлення про те, як пахне космос, фіксували його запахи в шлюзових камерах — після того як поверталися на МКС і знімали скафандри. На них залишалися частинки речовин, що перебували у відкритому космосі і могли виділяти запахи. За свідченнями астронавтів, у такі моменти вони відчували найрізноманітніші пахощі — і смаженого стейка, і розпеченого металу, і зварювальних робіт.

Астронавт NASA Дон Петтіт після чергової місії на МКС у 2003 році занотував: “Важко описати цей запах… Найкращий опис, який я можу придумати — металевий, досить приємний, солодкувато-металевий за відчуттями. Він нагадав мені про студентські літні канікули, коли я багато годин сидів над дуговим зварюванням… Це запах космосу”. На думку Дона Петтіта, всередині МКС не пахне чимось незвичайним, радше, “як у майстерні, машинному відділенні або лабораторії”. Інший астронавт NASA, Кевін Форд, після повернення з орбіти в 2009 році назвав космічні запахи незвичними для землян: “Це схоже на те, чого я ніколи не відчував, але я ніколи цього не забуду”.

Втім, у внутрішніх відсіках МКС запахи можуть бути цілком звичними і передбачуваними. Астронавт Європейського космічного агентства (ЕSА) Скотт Келлі відзначає там запах немитого тіла, антисептика і сміття. Запах поту з’являється під час фізичних вправ — астронавти роблять їх, щоб запобігти дистрофії м’язів і втраті м’язової маси. Антисептики допомагають захистити екіпаж від бактерій, які можуть випадково потрапити на борт на обладнанні або самих астронавтах. Крім того, позначається дефіцит води, через що немає можливості часто проводити гігієнічні процедури або прати одяг — його носять доти, доки він не стане непридатним, а потім якийсь час зберігають у вантажних відсіках.

Як вчені пояснюють запахи космосу

Не завжди легко пояснити наявність того чи іншого запаху, як це описано вище. Часто для цього вдаються до складних досліджень на Землі або моделювання умов, в яких вони зародилися. NASA наймає для цих завдань окремих фахівців, і один з них — хімік Стівен Пірс. Присутність металевого запаху, про який так багато говорять, Пірс пояснює високоенергетичними вібраціями іонів. Інший хімік NASA, доктор Луїс Алламандола, вважає, що різні частини Всесвіту пахнуть по-різному, але через нестачу кисню і високі концентрації вуглецю майже скрізь буде неприємно тхнути, з легким натяком на сірководень. Місяць — один із винятків у цьому списку: місячний пил, який астронавти місії Apollo 17 доставили на борт, мав запах паленого пороху через реакцію іонів водню і гелію з діоксидом кремнію.Якщо зібрати результати досліджень інших планет і окремих частин Всесвіту, можна скласти досить детальну мапу запахів. На Марсі, де майже немає атмосфери в звичному розумінні, теоретично, можна було б відчути характерний запах сірководню, але з домішкою іржі — через оксид заліза, основний компонент Червоної планети, який надає їй неповторний червоно-рудий колір. Дуже “спекотна” Венера, крім сірководню, має кислуватий запах. А на Сатурні переважає аміачний аромат — його знають всі, хто хоч раз у житті фарбував волосся.

Завдяки вченим-ентузіастам аромати космосу можна відчути на Землі. Так, Марина Барсенілла після розробки дизайнерських парфумів вирішила вивчати планетологію і врешті-решт поєднала два своїх захоплення. Їй вдалося відтворити майже три десятки космічних ароматів: від тих, що умовно витають у глибоких хмарах Юпітера, до характерних для центральної частини Чумацького шляху. Також, уже як вчена вона припустила, що в свої ранні періоди наша Земля пахла інакше — вологою і свіжістю.Відчути запахи космосу, які повторила Марина Барсенілла у своїй лабораторії, можна в Музеї природної історії у Лондоні — там представлені ароматичні капсули декількох планет. А можна просто купити аромати Smell of the Moon або Eau de Space, розроблені Стівом Пірсом спільно з NASA, — ці парфуми вже не випускаються, але ви все ще можете знайти їх на Ebay.

Хто й навіщо захищає астронавтів від космічних запахів

У відкритому космосі астронавти ніяк не відчувають на собі вплив запахів. Але зовсім інша ситуація на космічних кораблях, де від запахів залежить здоров’я і працездатність екіпажу. Все через замкнутий простір, який неможливо провітрити звичним способом або перебити осоружний сморід іншим, більш різким, але приємним. Щоб запах не став одним із дратівливих факторів під час багатоденних місій, в NASA цілеспрямовано захищають астронавтів від сторонніх ароматів. Це робить спеціальна група фахівців із запахів, яка працює на випробувальному полігоні Вайт-Сендс у Нью-Мексико.

Тут тестують усі компоненти, аж до найдрібніших деталей, з яких збирають космічний корабель або капсулу, а також ті, що оточуватимуть астронавтів у їхній подорожі на орбіту. А ще застосовують до матеріалів різні випробування, аби зрозуміти, як ті поводитимуться в екстремальних умовах — однією з реакцій якраз може бути виділення різких запахів, здатних зашкодити екіпажу. Також є панель запахів, яка допомагає визначити, наскільки астронавти чутливі до різних ароматів. Адже якщо тут, на Землі, вони вкрай нетерпимі до смороду сірководню, навряд чи вони зможуть на 100% зосередитися на виконанні цілей місії у космосі.

Щоб зрозуміти, які запахи супроводжуватимуть астронавтів під час подорожі, група з кількох добровольців ретельно обнюхують все, що буде оточувати людей у польоті, і розподіляють аромати за силою їхнього впливу. Після цього вчені намагаються усунути неприємні сторонні запахи або знизити їхню інтенсивність. Один зі співробітників NASA, Джордж Олдрич, понад сорок років займається дуже незвичайною роботою — нюхає все, з чим будуть контактувати члени екіпажу. Серед завдань “носового навігатора”, як його ще називають, — повністю прибрати запахи, здатні викликати нудоту, що загрожує і здоров’ю астронавта, і самій місії. В одному зі своїх інтерв’ю Олдрич розповів, що Саллі Крістен Райд, перша американська жінка, яка побувала в космосі, не змогла взяти на борт свою улюблену туш — просто та не пройшла суворий тест на запахи.

Космос неможливо понюхати безпосередньо, але він все одно має запах — складний, різкий, несподіваний. Його вловлюють астронавти, фіксують телескопи, відтворюють вчені і навіть перетворюють на парфуми. Аромати Всесвіту — це не просто цікавість, а ще один шлях до його розуміння.